Сокальська сорочка увійшла до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України – такий наказ підписав міністр культури та стратегічних комунікацій України Микола Точицький.
Continue reading “Сокальська сорочка увійшла до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини України”
У наш час в цифровому просторі можна знайти чимало матеріалів на тему культурної спадщини та традиційних ремесел Надбужанщини. Дана ж стаття не претендує на звання грунтовного всеосяжного наукового дослідження предмету, проте є спробою привернути увагу молодої аудиторії, юнацтва та школярства до культурного надбання Сокальщини – Сокальської кераміки.
Continue reading “Сокальська кераміка. В гостях у гончара Сергія Івашківа”
Історія собачого жетона сягає корінням у античні часи. У Стародавньому Римі приблизно з III ст. до н.е. до IV ст. н.е. практикували жетони для рабів та собак. Такий жетон кріпився до міцного металевого нашийника і містив інформацію про ім’я раба (або кличку пса), ім’я та адресу власника.
Continue reading “З історії собачого реєстраційно-податкового жетона у Львові та на Сокальщині кін. XIX – I пол. XX ст.”
Сокальська міська рада за сприяння Товариства «Просвіта», Львівської асоціації розвитку туризму (Андрій Мацелюх) та ГО «Освітньо-ресурсний центр» (Ігор Каспрук) взяла участь у Програмі «Культура. Туризм. Регіони» Українського культурного Фонду. Проєкт «Туристична Сокальщина. Галицька перлина: історія, легенди та сакральність» серед більш ніж 100 поданих проєктів став одним з кращих.
Continue reading “На Сокальщині буде створено новий туристичний маршрут”
“Із Східного Розточчя на Сокальську Гряду” (“Z Roztocza na Grzędę Sokalską”) – таку назву має друге видання з серії “Історичні та літературні нариси” видавництва Товариства любителів Любачівщіни “Tegit et protegit”. Це літературна подорож зі Східного Розточчя, культурним центром якого є Нароль, на Сокальське пасмо, котре туристи і шанувальники історії називають “близнюком Розточчя”.
Continue reading “Вийшов друком альманах “Із Східного Розточчя на Сокальську Гряду””
У основній праці М.Стенчинського “Околиці Галичини”, видавництва Кайетана Яблонського, м. Львів, 1847 рік, – поміж інших панорам міст і містечок знаходимо і види Сокальщини. Гравюри автора, як об’єкти історичної спадщини, важко переоцінити, – адже у багатьох випадках вони є найдавнішими зображеннями конкретних поселень і територій.
Continue reading “Сокальщина на гравюрах 1847 року”
Час від часу в мережі Інтернет та різних ресурсах трапляються фотографії давніх мешканців різних регіонів України в національних вбраннях. Часто такі фотографії були зроблені знаними фотографами та мали певний постановочний характер. Наприклад, робились в одній місцевості, яка найбільше підходила під певний регіон, але вбрання осіб на фото різнились залежно від вибраної для опису місцевості.
Continue reading “Давні фото мешканців Сокальщини”
Друзі! Туристичний портал Krystynopol.info та благодійний фонд “Фундація розвитку Червонограда” запускають краудфандинг, а зрозумілішими словами добровільний збір коштів, для реалізації програми «Привиди Сокальщини», метою якої є популяризація об’єктів культурної спадщини Сокальщини.
Continue reading “Проект “Привиди Сокальщини””
До вашої уваги поштова кореспонденція Сокальщини різних періодів. Розділ буде поповнюватися.
Continue reading “Пошта Сокальщини”
Спочатку на британських залізницях компанії використовували рукописні квитки, як тоді було прийнято для диліжансів, що було трудомістким і незручним для квиткового касира, оскільки кількість пасажирів потягів зростала і була значно більшою за клієнтів послуг диліжансів. Довгі черги на великих станціях були звичною справою.
Томас Едмондсон, будучи співробітником залізничної компанії «Newcastle & Carlisle Railway», винайшов новий тип залізничних квитків — картонні, невеликого формату з надрукованою інформацією про маршрут. Квитки нумеровались вручну з подальшим нанесенням на них даних про маршрут спеціальним штампувальним пресом. Пізніше Едмондсон винайшов друкарський верстат, який виготовляв пачку квитків з одночасним нанесенням на них серійного номера, і запатентував цей пристрій. Система квитків Едмондсона ввійшла у вжиток в 1842 році спочатку у квитковому обігу компанії «Newcastle & Carlisle Railway». Згодом стала загальноприйнятим стандартом у Великій Британії та багатьох країнах світу, у тому числі в СРСР.
Квитки друкувалися на картоні розміром 1 7/32 на 2 1/4 дюйма (31,0 на 57,2 мм) з номінальною товщиною 1/32 дюйма (0,79 мм). Все обладнання для їх друку та продажу орієнтувалося на ці параметри, хоча в окремих країнах існували й інші розміри (наприклад 30×57×0,75 мм). Квитки зберігалися в спеціальних шафах (диспенсерах), мали різний колір для різних класів вагонів та категорій поїздок (купе, плацкарт, загальний). Continue reading “Квитки Едмондсона”
Хочу запропонувати розповідь з історії нашого краю. Тільки слово «історія» можливо і не доречне. Мова піде про геологічну історію нашого краю. Continue reading “Геологічна історія нашого краю”
