Ян Едуард Вишневський – опальний спадкоємець


Ян Едуард Вишневський (06.III.1899, Відень – не пізніше 1926, Кристинопіль) – Graf Johann (Hans) Edouard Thaddaus Maria Wiśniewski (pol. Jan Edward Tadeusz Maria Wiśniewski) – граф Вишневський, єдиний нащадок співвласника Кристинополя графа Станіслава Йозефа Вишневського та його дружини графині Марії Терезії фон Гаррах.

Колишній палац Потоцьких, окраса міста Кристинопіль, після I Світової війни періодично залишався порожнім. Родина Вишневських виїхала з міста у 1926 році, залишивши на згадку про себе родинний склеп на цвинтарі і … розбите сердце бідної кристинопільської дівчини, в яку був закоханий єдиний син Станіслава та Марії Вишневських.

Про графа Ганса (саме так його називали в народі) залишилося дуже мало свідчень, так як він через своє кохання попав в опалу батьків і помер у ранньому віці.

Відомо, що юний граф поводив себе зухвало з точки зору тогочасної моралі. Будучи людиною заможною, нащадком графської родини, обрав собі пару – бідолашну дівчину, що не мала навіть взуття і ходила босоніж. Ганс катав її у відкритій бричці по місту, чим ще більше посилював свій виклик суспільній моралі та батькам. Однак, закоханих розлучили не люди, а смерть хлопця, який не пережив запалення легенів.

Проте існує і інша версія, щодо смерті юного графа Ганса. У світлі його опальності вона виглядає цілком правдоподібною.

Цю сумну історію розповіла нам Наталя Василівна Багнюк, уродженка Кристинополя, 1938 р.н. Їй цю легенду розповідали у дитинстві батьки.

Ян (Ганс) Едуард Вишневський.

“Ганс Вишневський, молодий хлопчина, син графа Станіслава, володаря Кристинополя влюбився у дівчину, яка мешкала по Шевській вулиці. Возив її бричкою, їздив у поле, забирав мішки з картоплею і віз до хати. Такий хід речей не подобався ні графській родині ні людям. І одного разу на полюванні вистрілили в Ганса отруйною стрілою. Відвезли його у шпиталь до Сокаля. Коли він вже помирав, попросив принести скриньку з коштовностями і подарував її своїй коханій. Потім ця дівчина вийшла заміж за адвоката і виїхала до Львова.

Ганс заповів, щоб його поховали по-простому, без великих почестей. Мама пам’ятала, як везли його на волах, відправляли службу два священника. Діти бігли за волами і плакали: ”Хто нам тепер буде роздавати цукерки?!” Ганс був добрий.

Після смерті сина, граф Станіслав часто залишався на Кристинопільському цвинтарі сам і молився у каплиці, жалкуючи про минулі події. Хтось все ж таки не зміг пробачити йому смерть Ганса і під час одного з його візитів до могили сина підклав вибухівку, але граф залишився живий…”.

Автори: Юрій Гринів та Олена Британ.

Джерела: Хроніка Кристинополя; “Кристинопіль (1692-1951)”, Гриник Г., Ярош-Замойська О., Червоноград, ТзОВ Юекс, 2010; Geni.

Залишити відповідь