Конгрегація сестер мироносець

Історичний розвиток Конгрегації Сестер Мироносиць розпочався в 1910 році, коли в Кристинополі, Сокальського повіту на Львівщині було засноване Товариство Мироносиць. Засновником цього товариства став ієромонах Юліян Іван Дацій ЧСВВ (Чин Святого Василія Великого). Отець-засновник був з числа перших реформованих василіян, які після Добромильської реформи розпочали активну пастирську діяльність серед вірян.

Члени Товариства Мироносиць мали займатися доброчинною працею. Із статуту дізнаємось, що його метою було:

а) «приймати до свого захисту найубогіших, бездомних старців, і власними коштами утримувати їх до смерті, надаючи їм помешкання, харч, тепло, обслугу, старанно опікуючись при хворобі, а по смерті гідно поховати; А також – , б) опікуватися убогими, круглими сиротами, дівчатами до чотирнадцяти років, цілковито утримувати їх, виховувати по-християнськи і навчати».

о. Юліян Дацій, ЧСВВ

Члени цього товариства, як було сказано у Статуті, складалися з двох категорій. Одні мироносиці мали безпосередньо трудитись у притулках для старців і сиріт. Вони носили спеціальний одяг однакового кольору і покрою та називалися «сестрами мироносицями». Інші члени щорічно вносили пожертви на користь товариства. Після двох років праці у членів товариства виникло нове бачення їхньої діяльності. Серед осіб, що належали до Товариства Мироносиць, були дівчата, які хотіли вступити до якогось чернечого жіночого згромадження, саме вони запропонували створити нову чернечу спільноту. Ще з весни 1912 р. о.Ю.Дацій почав шукати в Кристинополі будинок, який би послужив за монашу обитель для нового згромадження.

Своє подвижницьке життя спільнота перших сестер мироносиць розпочала 30 червня 1914 р., і називалася: «Згромадженням Сестер Мироносиць для утримання і обслуговування убогих і сиріт, під покровом св. Марії Магдалини». У цій назві о.Ю. Дацій бачив мету створення нового згромадження, у своєму щоденнику про це він писав так: «Щоб подібно, як євангельські мироносиці зі св. Марією Магдалиною служили Христові за життя і після смерті, так і сестри мироносиці, крім старання про власну досконалість і святість, мали приймати до своїх приютів убогих, котрі всіма були погорджені, опущені, забуті і власним коштом їх утримувати аж до смерті». Через місяць після створення Згромадження Сестер Мироносиць українське суспільство поринуло у вир Першої світової війни. За таких важких воєнних часів життя перших сестер було сповнене труднощів та випробувань. Однак згромадження розвивалося та зростало чисельно. Сестри активно виконували своє завдання, незважаючи на складні та часто несприятливі обставини.

12 вересня 1914 року о. Юліан Дацій посвятив монастирську каплицю і відслужив першу Божественну Літургію. Вже у перший рік сестри-мироносиці мали у своєму притулку трьох стареньких людей і одну сироту. Отець Юліан уклав “Правильник для притулків Конгрегації сестер-мироносець”, в якому давав практичні поради з організації таких благодійних притулків.

У квітні 1920 р. сестри мироносиці, на основі рішення капітули оо.Василіян, були змушені залишити Кристинопіль і переїхати на проживання до Підгорецького монастиря.

На фото вгорі: Перші сестри згромадження.

 

Підготував: Юрій Гринів.

Джерела: Сестри мироносиці; Г.Гриник, О.Ярош-Замойська “Кристинопіль 1692-1951”, Червоноград, 2010.

Share on Facebook
Facebook
Поширити

Залишити відповідь