Ще декілька років назад червоноградці відзначали День свого міста у першу неділю жовтня. Проте, віднедавна ми святкуємо це свято в останню неділю червня. З чим же ж це пов’язано?
Безумовно, насамперед, тут далися взнаки і погодні умови, і сезонні організаційні труднощі. Отож, було прийнято рішення перенести святкування на літній період. Та не можна ось так взяти і призначити свято Дня міста у довільну, нічим не обгрунтовану дату. Остання неділя червня вибрана дуже вдало для такого святкування. Тут і тепла літня погода, і День Конституції України, і День молоді… Але ми маємо ще більш поважну причину святкувати День міста Червонограда у останню неділю червня.
Святий Онуфрій Великий, преподобний (грец.Ονούφριος з єгипетського «Онн-нфр» той, хто завжди добрий, пом. 400, Єгипет) — єгипетський ранньо-християнський святий та пустельник, один з Отців Церкви. Жив у єгипетській пустелі у IV ст. Був одним з Отців Пустельників, які мали глибокий вплив на східну духовність у IV-V-му століттях. День вшанування – 25 червня. – Вікіпедія.
За пропозицією колишнього настоятеля церкви св. Юра, а віднедавна і Почесного громадянина Червонограда, отця Ігнатія Москалюка, дата святкування міста призначена до Дня Святого Онуфрія. І справді, ще у XVIII столітті у Кристинопільському монастирі оо. Василіян зберігались мощі цього святого. Їх передача монастирю відбулася у травні 1783 року. У “Кристинопільському літописі” його автор, ігумен Корнилій Срочинський, відзначає, що згодом при монастирській церкві було створено братство Святого Онуфрія. Це був найбільш шанований святий у Кристинополі і щороку, у День Св. Онуфрія, відбувалися релігійні процесії.
“У більш пізніші часи 25 червня став днем загальноміських гулянь. Після ранішніх торжествених церковних урочистостей, кристинопільчани шукали різноманітних розваг. У цей день до міста приїздили каруселі, фотографи, цирк.” – (“Кристинопіль-Червоноград. 1692-1951”, Г.Гриник, О.Замойська).
Як бачимо святий Онуфрій цілком міг би бути покровителем міста Кристинополя, хоча цей факт і не підтверджується самим орденом отців Василіан. А шкода, було б гарно…
Автор: Юрій Гринів.