Дві морські історії “Червонограда”


Назву “Червоноград” отримало не тільки місто, але і два морські судна. Місто отримало свою у листопаді 1951 року, а через 5 років вона закріпилася і за морським судном, а згодом і ще за одним. І сьогодні червоноградці старшого покоління згадують про пароплав, але направду ніхто не відає, що їх було аж два – сухогрузний балкер та риболовецький траулер.

Пароплав “Червоноград” був побудований на верфі суднобудівельного заводу в м. Щецині (Польща) у 1957 році. Судно призначалося для перевезення сипучих вантажів, вугілля, руди, зерна, тощо. І хоча завжди говорилося, що цей однопалубний пароплав побудований за проектом СРСР, насправді це був – проект В-32 типу «Чулим» і був розроблений Центральним конструкторським бюро ПРН у Варшаві. Кораблі цієї серії будувались з 1953 по 1959 роки. За цей час було збудовано 41 судно в семи модифікаціях даного проекту і з них для СРСР – 22 судна. Цікав фактом є те, що цей пароплав був збудований за три місяці: закладений 25 вересня 1956 року, а спущений на воду вже 21 грудня. В експлуатацію судно було здане 30 квітня 1957 року. По технічних параметрах пароплав мав довжину – 94,5 м; ширину -13, 5 м; висоту борту – 6,25 м; вагову місткість – від 2603 до 2755 тонн, а чисту -від 1203 до 1412; швидкість – від 11,5 до 13,0 вузлів. Екіпаж – 34 чол.

У пункті прописки пароплава записано порт Жданов (тепер Маріуполь), але він стояв і на причалі Одеського торгового порту, і сюди на причал часто приходили червоноградці під час відпочинку в Одесі, щоб побачити «однофамільця» міста. Коли перераховувались порти, де побувало судно, завжди згадувались такі країни як : Фінляндія , Бельгія, Німеччини, Італія, Франція, Алжир, Югославія,Єгипет, Албанія, Болгарія, Румунія, Греція…

Гірники шахтарського міста Червонограда і члени екіпажу пароплава «Червоноград» підтримували довгорічні дружні зв’язки. Особливо знаковими були зустрічі у ювілейні роки чи то для міста чи для держави. Пам’ятним був у 1961 році ,10-річчя міста, обмін делегаціями. Гостями міста були перший помічник капітана пароплава Володимир Софронович Горяїнов та другий штурман Григорій Костянтинович Соколовський. За триденне перебування у Прибужжі у них було багато зустрічей із трудівниками підприємств.

Балкер “Червоноград” у бухті Гранд-Харбор, Мальта, Середземне море.
Напис на кормі: “Червоноград. Жданов”. Автор фото: M. Cassar. Прибл. 1975 р.

Так, перебуваючи на шахті №5 «Великомостівська», на питання гірників, яка вантажопідйомність пароплава моряки відповіли, що до трьох тисяч тонн і порівняли, що це три ешелони вугілля і потрібно два дні працювати гірникам другої великомостівської шахти, а восьмій чи п’ятій – три з половиною дні. На це порівняння шахтарі пообіцяли, що будуть працювати так, щоб пароплав завантажити за півтора-два дні. Невдовзі червоноградську делегацію зустрічали на пароплаві. Команда корабля розповідала про великий 9-10 бальний шторм у Середземному морі біля берегів Лівії, у який вони попали у лютому 1961 року. Висота хвилі тоді сягала двадцяти метрів. У нижніх приміщеннях зламало ілюмінатори, скинуло шлюпку, розбило парадний трап. Більше доби йшла напружена боротьба команди – 35 моряків із стихією і вистояли. Капітан судна Ігор Іванович Афанасьєв (йому було на той час 32 роки), який вже два роки очолював екіпаж, розповідав , що тут в Одесі проживає його сім’я, з якою бачиться рідко, адже весь час у великих рейсах і лише кілька діб у місяць на рідній землі. Капітан навіть написав пісню про пароплав «Червоноград», зрозуміло що вона була в радянському стилі : «Летит вперед «Червоноград» к заветной цели – коммунизму. Неодолимых нет преград – зовет на подвиги Отчизна». В кожному порту, куди заходив пароплав, його моряки виступали із концертами. Це був чоловічий хор, адже жінок на його борту не було. На пароплаві була і своя футбольна команда на чолі з машиністом Миколою Петровим, яка зайняла друге місце серед судових команд Чорноморського пароплавства.

Містяни завжди цікавились життям екіпажу пароплава і часто їх запрошували до себе, а місцева преса це описувала і таким чином про морське судно знало усе місто. Особливо багато зустрічей було у 1970-х роках. У 1971 році капітан пароплава Віктор Іванович Дубров звітуючи про виробничі показники та досягнення екіпажу розповідав і про організацію побуту і відпочинку моряків. Так, по рекомендації Інституту водного транспорту були переобладнані каюткомпанія та їдальня. Особливо тішилися коки, тому що на камбузі було встановлено електром’ясорубку, побутові сатуратори (апарати, що насичують рідину вуглекислим газом) та пральна машинка.

У 1972 році до гірників приїхала велика делегація пароплава. В її складі були Гордаєв Микола Петрович (секретар партійної організації, перший помічник капітана пароплава), Плохотников Анатолій Васильович(секретар комсомольської організації, третій механік) та Тарабановський Олексій Іванович(голова суднового комітету профспілки, машиніст). Гості побували у вибоях шахти №1 «Червоноградська», де директор шахти М.І. Топілін детально ознайомив моряків з усіма виробничими процесами. Зустрічалися моряки і з шахтарями другої Червоноградської. Гірники і моряки заключили договір про соціалістичне змагання. Також моряки були гостями панчішно-шкарпеткової фабрики та зустрічалися із школярами, які відпочивали у таборі «Супутник».

У Червоноградській філії Львівського музею історії релігії зберігається картина «Пароплав «Червоноград». На ній є дата – «17.10.1972» та підпис «В. Мокрищев». Працівники музею досліджували, хто ж він автор картини, адже серед наших земляків такого митця немає. І ось, читаючи статтю капітана корабля Віктора Дуброва у ювілейній перекличці 1977 року, в якій були перераховані кращі члени екіпажу серед інших згадується і старший машиніст-електрозварювальник В. Я. Мокріщев. Різносторонньо талановитими були моряки з пароплава!

У технічних даних про пароплав «Червоноград» – морське судно проекту В-32 типу «Чулим» є інформація, що він був списаний 15.08.1991 року і утилізований.

І був ще один «Червоноград» в океані – це риболовецький траулер. Цей пароплав був побудований у 1966 році фірмою «Фольксверф» у верфі Штральзунд в Німецькій Демократичній Республіці. За технічними даними – це морське судно проекту «СРТ— 4162» з найбільшою довжиною – 38,5 м., шириною -7,8 м., вагова місткість – 410 тонн. Місцем його базування був порт Клайпеда у Литві. Першим капітаном цього судна був Віктор Соколов, а в останні роки Василь Трубіцин та Ч. Марозас. Траулер вів промисел риби в морських і океанічних просторах. Рибалив часто в різних частинах Атлантичного океану – від Карибського моря до берегів Африки. Виловлював ставриду, сардинелу, скумбрію… Бував у портах Європи, Азії та Африки. Із сухопутних міст, які відвідували, екіпаж згадував Львів. Про шахтарський Червоноград екіпаж казав, що місто є їхнім земляком, але очевидно тут ніколи не були. На траулері «Червоноград» працював третім механіком Олексій Бриленко. Цікавим є те, що він народився і виріс у місті Червонограді. У 1978 році судно було списано.

На фото вгорі: “Пароплав ” Червоноград”. 1972. Автор Мокрішев В. Полотно, олія; живопис. 92х66. Зберігається у Червоноградській філії Львівського музею історії релігії.

Автор: Галина Гриник, зав. Червоноградської філії ЛМІР.

Джерело: Мистецько-краєзнавчий альманах «Солокія», м. Червоноград, 2019 р.


Привиди Сокальщини. Підтримай наш проект!

Залишити відповідь