Кристинопіль. Містечко, Сокальський повіт, Львівське воєводство. 2809 жителів . В 1 км від залізничної колій Рава-Руська – Сокаль, Львів – Сокаль. Пошта, телеграф, телефон. Муніципалітет. 1 храм римо-католицький, 1 храм греко-католицький, 5 синагог, 2 монастирі. Ремесла та промисловість. Continue reading “Кристинопіль та околиці у економічному довіднику 1929 року”
Continue reading “Хроніка трудових здобутків радянського Червонограда 1951-1980 рр.”
Конверт з Кристинополя до Сан Паулу, Бразилія. 28.10.1938 р. На конверті присутні штемпелі поштових відділень Кристинополя, Варшави, Берліна, авіапошти Німеччини Lufthansa (Deutsche LuftPost Europa SudAmerika) та приймального відділення у Бразилії. Відправник листа – мешканець Кристинополя Соломон Ратц (Salomon Ratz). Він займався торгівлею залізом у місті, про що є записи у польських економічних довідниках того часу. Отримувач – Маркос Фабель (Markos Fabbel).
Костел отців Бернардинів у Пржеворську (Республіка Польща) володіє безцінними мощами святого Климента, мученика перших століть християнства. Всупереч попереднім припущенням, це не є фрагменти мощей святого Климента I, Папи, а всього тіла іншого одноіменного мученика. Ми мало знаємо про життя Святого Климента Мученика, але ми можемо без сумніву сказати, що він помер за свою віру під час переслідувань, спрямованих римськими імператорами на послідовників Христа. Як і багато інших послідовників віри, він був похований у катакомбах. Continue reading “Реліквії мученика Климента з бернардинського монастиря в Кристинополі”
Спочатку на британських залізницях компанії використовували рукописні квитки, як тоді було прийнято для диліжансів, що було трудомістким і незручним для квиткового касира, оскільки кількість пасажирів потягів зростала і була значно більшою за клієнтів послуг диліжансів. Довгі черги на великих станціях були звичною справою.
Томас Едмондсон, будучи співробітником залізничної компанії «Newcastle & Carlisle Railway», винайшов новий тип залізничних квитків — картонні, невеликого формату з надрукованою інформацією про маршрут. Квитки нумеровались вручну з подальшим нанесенням на них даних про маршрут спеціальним штампувальним пресом. Пізніше Едмондсон винайшов друкарський верстат, який виготовляв пачку квитків з одночасним нанесенням на них серійного номера, і запатентував цей пристрій. Система квитків Едмондсона ввійшла у вжиток в 1842 році спочатку у квитковому обігу компанії «Newcastle & Carlisle Railway». Згодом стала загальноприйнятим стандартом у Великій Британії та багатьох країнах світу, у тому числі в СРСР.
Квитки друкувалися на картоні розміром 1 7/32 на 2 1/4 дюйма (31,0 на 57,2 мм) з номінальною товщиною 1/32 дюйма (0,79 мм). Все обладнання для їх друку та продажу орієнтувалося на ці параметри, хоча в окремих країнах існували й інші розміри (наприклад 30×57×0,75 мм). Квитки зберігалися в спеціальних шафах (диспенсерах), мали різний колір для різних класів вагонів та категорій поїздок (купе, плацкарт, загальний). Continue reading “Квитки Едмондсона”
03 листопада 2017 року на старому кристинопільському цвинтарі у Червонограді відбулась процесія із перепоховання решток родини Вишневських та муміфікованого тіла Міхала Флоріана Жевуського.
Кістки тіл родини Вишневських були знайдені під час процесу розчищення каплиці Вишневських. Continue reading “Поховання решток тіл родини Вишневських та Михайла Жевуського”
В Палаці Потоцьких десятиліттями зберігається тіло польського шляхтича.
«Кожний пристойний музей-палац повинен мати власного привида,» – з посмішкою говорить директор Музею історії релігії Галина Гриник.
Ми цілком випадково дізналися, що в нашому палаці привид аж надто реалістичний. Так би мовити, із плоті. Серед завалів старого мотлоху в одній із замкових кімнат зберігають мумію Міхала Флоріана Жевуського.
Як же сталося, що тіло колись живої людини стало музейним експонатом та ким був пан Жевуський? Continue reading “Міхал Флоріан Жевуський”
Близько середини XVIII століття у фільварку Переспа (прим. «фільварок» – панський сільськогосподарський хутір), що в той час належав до кристинопольського двору, воєводою Францішеком Салезієм Потоцьким був побудований невеликий палац в стилі «maison de plaisance» (прим. фр. «затишний будинок»), що призначався для короткотривалого проживання.
На підставі проекту, що зберігся до сьогодні, хоча й не затвердженного, авторство споруди приписується французькому архітекторові П’єру Ріко де Тірргею, який також був автором проекту палацу у сусідньому Кристинополі. Continue reading “Літня резиденція Потоцьких у Переспі”
Після вторгнення Німеччини до Польщі 1 вересня 1939 року і подальшої її військової окупації (аж до 1944 року), німцями було створено свою цивільну адміністративну владу. Серед різноманітних структур було також створено поштову службу, що керувалась з Німеччини – Німецька Пошта Схід («Deutsche Post Osten»), яка перейняла все майно та права довоєнної Polska Poczta – усі працівники Польської пошти мали негайно перейти на виконання обов’язків пошти Німецької. Continue reading “Історичний аналіз однієї листівки”
В межиріччі, де Солокія впадає в Західний Буг, розкинулась велика будова. Здалеку видно підняті вгору стріли баштових кранів. Серед тополів і каштанів – багато нових будинків. Це – Червоноград, молоде місто шахтарів Львівсько-Волинського вугільного басейну. Навколо нього багато шахтних полів, над якими вже піднялося більше десятка копрів. Continue reading “Червоноград – молоде шахтарське місто”
Мацей Богуш Стенчинський (пол. Maciej Bogusz Zygmunt Stęczyński) 1814-1890 — відомий польський поет і художник (рисувальник). Автор багатьох робіт, на яких зображені міста, містечка, села, відомі місця у Галичині. У 1837-1838 роках працював літографом в студії Пітера Піллера, а у 1846 році у видавництві Кайетана Яблонського (обидва у Львові). Continue reading “Мацей Богуш Стенчинський”
21 листопада 1951 року в Кристинополі, який згідно нової угоди між СРСР та Польщею тільки що повернувся до складу України, була відкрита перша в місті середня школа робітничої молоді № 1 в приміщеннях бувшого монастиря отців Василіан та у одному з бараків по вул. Дзержинського (тепер вул. Шевська). Continue reading “Школа №1 – ровесниця міста”
Перша бібліотека в Кристинополі була створена в 1773 році. Ігумен василіанського монастиря Корнелій Срочинський, дбаючи про освіту монахів, виділив 300 злотих на закупівлю книжок, окремо зазначивши, щоб бібліотека кожного року поповнювалась новими виданнями. Continue reading “Історія бібліотек міста”
Фотографіі альбому датуються періодом 1914-1918 рр.
Continue reading “Фотографії Кристинополя з Австрійського архіву”
Проаналізовано знахідки ранньосередньовічного меча, бойової сокири, а також струга, виявлених в одному місці у р. Західний Буг на північній околиці сучасного Червонограда. Появу рідкісного для України типу меча у V–VII ст. пов’язано з візантійськими впливами. Обґрунтовано висновок про різночасовість виявлених знахідок як наслідок тривалого існування переправи у цьому місці. Continue reading “Нові знахідки середньовічної зброї у Західному Бузі”
Ольга Мацьків народилася 23 березня 1919 року у м. Ходорові Жидачівського району Львівської області у сім’ї Романа і Марії Мацьків. Батьки Ольги були середньо класу, християнами Греко-Католицької Церкви. Ольга — перша дитина у сім’ї, де у 1921 р. народилась Стефанія, у 1923 р. — Євстахія та у 1925 р. — Ярослав. Батько, Роман Мацьків, 1888 року народження, працював у м. Ходорові начальником залізниці, а коли її перенесли до Рави-Руської, то разом із сім’єю переїхав туди. Мати, Марія Мацьків, 1890 року народження, з роду Кука, була домогосподинею та виховувала своїх дітей, навчаючи власним прикладом сумлінного виконання своїх щоденних обов’язків та любові до Бога. Continue reading “Блаженна Тарсикія – Ольга Мацьків”
П’єр Ріко де Тірргей (Тірреґайль, Тірреджеллі) фр. Pierre Ricaud de Tirregaille, (близько 1725 – після 1772). – французький інженер, геометр та архітектор.
У 1752 році, або дещо раніше, прибув з Іспанії до Варшави, де оселився і створив сім’ю. З 29 серпня 1752 року – поручик пішого полку гетьмана військ коронних Яна Клеменса Браницького. Від 1753 року — капітан. У 1753–57 роках працює при спорудженні резиденції Я. К. Браницького в Білостоку. Конфлікт з головним архітектором полковника Браницького Яном Хенриком Клеммом призвів до звільнення Р. зі служби. Continue reading “П’єр Ріко де Тірргей – французький архітектор”
Історія Конгрегації Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії сягає кінця 19-го століття. У той час нещастя та неграмотність поширювалися на українських землях серед сільського і міського населення. Священнослужителі Греко-Католицької Церкви бачили ці проблеми і вживали заходів, спрямованих на покращення становища української нації. Місіонери добре розуміли, що їхня діяльність не принесе повних, довготривалих результатів, якщо не буде систематичної духовної роботи з молодим поколінням. Continue reading “Конгрегація сестер Непорочної Діви Марії”
У смузі Київського особливого військового округу (КОВО) державний кордон СРСР охороняли прикордонники Українського округу в складі восьми прикордонних загонів. Начальником прикордонних військ був генерал-майор В. А. Хоменко, заступником по політчастині – бригадний комісар Я. Е. Масловський. В округ входили 90-й Володимир-Волинський, 91-й Рава-Руський, 92-й Перемишельський, 93-й Лісковський, 94-й Сколівський, 95-й Надвірнянський, 97-й Чернівецький, 98-й Любомильський прикордонні загони і Коломийська окрема прикордонна комендатура, а також 20-й і 22-й прикордонний загін і кілька окремих комендатур. Continue reading “Першими удар Вермахта прийняли прикордонники”
Відомо, що пошта з телеграфом функціонували у Кристинополі з 1865 року (“Новий двір, Кристинопіль, Червоноград”, О. Ясинецька, Львів, 1992 р.). Continue reading “Пошта Кристинополя”
Зі збірки про Добрачин, село що знаходиться між між Кристинополем та Сокалем, ми публікуєм деякі фрагменти про різні області цього села. В даній публікації автори пояснюють походження назв, пов’язаних з цією місцевістю, і не для всіх зараз зрозумілих.
Село в давні часи лежало в, так званому, урочищі “Погоріло”, де раніше проходила дорога від Завишні до Боратина. Село в той час мало зовсім іншу назву, яка не збереглася до наших днів. Під час однієї татарської навали село було повністю спалене, звідси і назва цього місця – “Погоріло”. Continue reading “Старі назви в Добрячині”
