За допомогою пам’яті тої малої кількості ще живих кристинопільчан, можна відобразити життєві проміжки історії міста. Зустріч з Оленою Йосипівною Жовківською, чудовою корінною мешканкою. Завдяки її місцевому діалекту, таке враження, що повернулося колесо історії. Continue reading “Пам’ять людини – це дуже дорога річ” →

Вересень, 1939 року. Перші німецькі розвідники на мотоциклах. Саме тут зупинилися, на цій площі. Через кілька днів після того відбувся бій поляків з німцями. Горіло місто – пекло було на землі. Поява Червоної армії, яка за словами її командирів, йшла на допомогу німцям наводити порядок. А на ділі – вивозила ночами хімзавод. Його тоді називали «Фабрика «Ванда». Вивезли все, навіть фундамент, не залишивши каменя на камені. Continue reading “Жахливі події у Кристинополі часів Другої світової війни” →

1886 р.

У сокальському районному відділі 27 грудня відбудеться конкурс на будову залізничного сполучення в Кристинополі і в Белзі. Ціна першого 10.905, другого 4976 gld. Continue reading “Вісті з краю” →

1887 р.

Місцевий листоноша, то людина,яка з 7 ранку до 7 вечора, немає ні хвилини відпочинку. Мусить розвозити пошту до і з Сокаля і при тому ще виконує обов ‘язки телеграфіста . Кристинопіль є метрополією торгівлі зерном і деревиною в Белзькій і Сокальській околицях. І при тому має чисельні будинки, села і присілки, які користуються поштовими послугами в Кристинополі, тому цей поштовий відділ дає досить значні доходи. Пан Шиффер давно повинен був дати дотацію на утримання експедитора і тоді єврейське товариство Рейсса, яке вічно пише на листоношу скарги, не мало би причини для їх написання. Маємо надію, що ці кілька слів побудять дирекцію пошти, щось зробити у цьому напрямку, а результат незабариться – наш “білий негр”дістане помічника. Continue reading “Про пошту в Кристинополі” →

Мужність гідна визнання.

Поблизу Кристинополя у Бузі купалося кілька десятків єврейських жінок зі своїми дітьми. Раптом одна дванадцятирічна дівчинка почала тонути. Спочатку до дитини кинулась її мати, яка теж не вміла плавати і почала тонути також. Їм на допомогу поспішили три єврейки, але зайшовши на глибину також зникли. На гвалт стоячих на березі  людей (а це були самі жінки, близько 100 осіб, які не наважувались заходити в річку) першим прибіг пан Теофіл Нагель (Teofil Nagel), вчитель, що грав у великий теніс неподалік. Continue reading “Дві замітки про Кристинопіль у старих газетах” →