21 листопада 1951 року в Кристинополі, який згідно нової угоди між СРСР та Польщею тільки що повернувся до складу України, була відкрита перша в місті середня школа робітничої молоді № 1 в приміщеннях бувшого монастиря отців Василіан та у одному з бараків по вул. Дзержинського (тепер вул. Шевська). Continue reading “Школа №1 – ровесниця міста”
Перша бібліотека в Кристинополі була створена в 1773 році. Ігумен василіанського монастиря Корнелій Срочинський, дбаючи про освіту монахів, виділив 300 злотих на закупівлю книжок, окремо зазначивши, щоб бібліотека кожного року поповнювалась новими виданнями. Continue reading “Історія бібліотек міста”
Початки Кристинопільського монастиря сягають 1762 року. До того часу для вірних Унійної Церкви служив о. Ілля Білянський, однак місцева громада була ним незадоволена через зловживання у фінансових справах. Тоді Франциск Салезій Потоцький, урядник Речі Посполитої, вирішує заснувати монастир для оо. Василіян, які переживали свою Золоту добу та славилися, зокрема, через ревну місіонерську працю. Граф звертається до Холмського єпископа Максиміляна Рила з пропозицією віддати парафію ченцям, і 6 вересня 1763 року Потоцький укладає грамоту, котрою фундував монастир для Василіянського чину. Вже в грудні наступного року до Кристинополя приїжджають перші п’ять ченців василіян із сусіднього Волсвинського монастиря. Обитель постала на місці, де українська громада мала колись дерев’яну церкву, яку спіткала пожежа. Коли закладали наріжний камінь під монастир, то він мав у собі заглиблення для пляшки із запискою. За тодішнім звичаєм до пляшки поклали свідчення про початок будівництва та по одній із тогочасних монет (дукат, таляр битий, рубль, двозолотівку, злотий, гріш тощо). Continue reading “Кристинопільський монастир оо. Василіян – від минулого до сучасності”
Села в Україні будували в місцях, з яких далеко проглядалися долини річок з луками, ліси, ближчі села. Такий зоровий зв’язок поселень з оточенням віддавна позбавляв людину самотності, допомагав відчувати близькість сусідів. Мабуть, цим принципом керувалися і перші поселенці місцевості Кобузів (Kobuzów) над Бугом, яка вже згодом отримало свою більш відому назву Клюсів.
Continue reading “Клюсів – село, втоплене у місті”
Проаналізовано знахідки ранньосередньовічного меча, бойової сокири, а також струга, виявлених в одному місці у р. Західний Буг на північній околиці сучасного Червонограда. Появу рідкісного для України типу меча у V–VII ст. пов’язано з візантійськими впливами. Обґрунтовано висновок про різночасовість виявлених знахідок як наслідок тривалого існування переправи у цьому місці. Continue reading “Нові знахідки середньовічної зброї у Західному Бузі”
Ольга Мацьків народилася 23 березня 1919 року у м. Ходорові Жидачівського району Львівської області у сім’ї Романа і Марії Мацьків. Батьки Ольги були середньо класу, християнами Греко-Католицької Церкви. Ольга — перша дитина у сім’ї, де у 1921 р. народилась Стефанія, у 1923 р. — Євстахія та у 1925 р. — Ярослав. Батько, Роман Мацьків, 1888 року народження, працював у м. Ходорові начальником залізниці, а коли її перенесли до Рави-Руської, то разом із сім’єю переїхав туди. Мати, Марія Мацьків, 1890 року народження, з роду Кука, була домогосподинею та виховувала своїх дітей, навчаючи власним прикладом сумлінного виконання своїх щоденних обов’язків та любові до Бога. Continue reading “Блаженна Тарсикія – Ольга Мацьків”
П’єр Ріко де Тірргей (Тірреґайль, Тірреджеллі) фр. Pierre Ricaud de Tirregaille, (близько 1725 – після 1772). – французький інженер, геометр та архітектор.
У 1752 році, або дещо раніше, прибув з Іспанії до Варшави, де оселився і створив сім’ю. З 29 серпня 1752 року – поручик пішого полку гетьмана військ коронних Яна Клеменса Браницького. Від 1753 року — капітан. У 1753–57 роках працює при спорудженні резиденції Я. К. Браницького в Білостоку. Конфлікт з головним архітектором полковника Браницького Яном Хенриком Клеммом призвів до звільнення Р. зі служби. Continue reading “П’єр Ріко де Тірргей – французький архітектор”
Історія Конгрегації Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії сягає кінця 19-го століття. У той час нещастя та неграмотність поширювалися на українських землях серед сільського і міського населення. Священнослужителі Греко-Католицької Церкви бачили ці проблеми і вживали заходів, спрямованих на покращення становища української нації. Місіонери добре розуміли, що їхня діяльність не принесе повних, довготривалих результатів, якщо не буде систематичної духовної роботи з молодим поколінням. Continue reading “Конгрегація сестер Непорочної Діви Марії”
Перший в Україні памятник писанці з’явився в м. Червонограді.
Про пам’ятник писанці з мармуру та глини, який був встановлений в 1977 році неподалік міського кінотеатру, у радянські часи не розголошували. Це була дипломна робота, сьогодні вже професора Львівської національної академії мистецтв Василя Гурмака, доцента кафедри монументальної скульптури Львівської академії мистецтв від 1992 року, до речі — автора пам’ятника Степану Бандері в Червонограді (2005 р.). Continue reading “Пам’ятник писанці”
30 років поруч з Червоноградом, знаходилася військова частина озброєна термоядерними ракетними комплексами. З 1959 року поблизу нашого міста розташувались три ракетні дивізіони 103-го ракетного полку, в/ч 32155 «Кокарда» РВСП (ракетні війська стратегічного призначення) СРСР. Continue reading “Військова частина РВСП «Кокарда»”
У смузі Київського особливого військового округу (КОВО) державний кордон СРСР охороняли прикордонники Українського округу в складі восьми прикордонних загонів. Начальником прикордонних військ був генерал-майор В. А. Хоменко, заступником по політчастині – бригадний комісар Я. Е. Масловський. В округ входили 90-й Володимир-Волинський, 91-й Рава-Руський, 92-й Перемишельський, 93-й Лісковський, 94-й Сколівський, 95-й Надвірнянський, 97-й Чернівецький, 98-й Любомильський прикордонні загони і Коломийська окрема прикордонна комендатура, а також 20-й і 22-й прикордонний загін і кілька окремих комендатур. Continue reading “Першими удар Вермахта прийняли прикордонники”
Кристинопільський палац за часів Францішка і Анни Потоцьких був вогнищем усякого роду беззаконня, аморальності та злочинності. Потоцькі плекали мрію, що дружина їхнього сина буде, якщо не королівська дочка, то у всякому разі, дочка багатого князя чи графа. Continue reading “Трагедія Гертруди Коморовської”
Хочу запропонувати розповідь з історії нашого краю. Тільки слово «історія» можливо і не доречне. Мова піде про геологічну історію нашого краю. Continue reading “Геологічна історія нашого краю”
Зі збірки про Добрачин, село що знаходиться між між Кристинополем та Сокалем, ми публікуєм деякі фрагменти про різні області цього села. В даній публікації автори пояснюють походження назв, пов’язаних з цією місцевістю, і не для всіх зараз зрозумілих.
Село в давні часи лежало в, так званому, урочищі “Погоріло”, де раніше проходила дорога від Завишні до Боратина. Село в той час мало зовсім іншу назву, яка не збереглася до наших днів. Під час однієї татарської навали село було повністю спалене, звідси і назва цього місця – “Погоріло”. Continue reading “Старі назви в Добрячині”
Ярослав Клеменс Юліан Марія Вишневський – представник роду польських аристократів Вишневських гербу Прус. Народився 26 лютого 1861 року у Кристинополі. Був другим сином графа Тадеуша Вишневського та графині Джуліани фон Стадіон-Вартхаузен і Таннхаузен. Шляхтич, співвласник Кристинополя, Клюсова та Нового Двору в Сокальським повіті. Continue reading “Ярослав Клеменс Вишневський”
Свій початок історія залізниць бере від 1830 року, коли вперше між англійськими містами Манчестером і Ліверпулем пролягли металеві рейки довжиною 49,5 км., по яких вперше проїхав грохочучи поїзд. З цього часу почалося інтенсивне будівництво залізниць. Continue reading “Залізничній станції Кристинопіль – 130 років!”
