Через річку Солокія, поблизу сучасної вулиці Травнева у Червонограді, залишились залізобетонні конструкції пішохідного мосту. За спогадами старожилів він був зведений у 1928-му році, а зруйнований у кінці 1960-х років.
Continue reading “Залишки пішохідного моста через Солокію”
На початку XX століття католики Борятина не мали своєї святині, хоча віряни села відносились до Кристинопільської парафії. До костелу у селі Острів віддаль становила 4 кілометри, а туди й назад – 8. Тому частина борятинських поляків не ходила до цього костелу, а відвідували місцеву церкву святого Миколи.
Continue reading “Борятинський костелик”
Ще в дитинстві, коли виховувалася у своєї тітки княжни, її чоловік тримав двох священників закону Societatis у себе в палаці. Кристина просила свого чоловіка, щоб хоч одна особа з того закону була в їхньому замку. Хотіла в Сокалі і у Підгайцях побудувати для цього закону костел і колегіум, але смерть перервала ці наміри.
Continue reading “В честь кого назване місто Кристинопіль. Частина ІІI”
Кристина до святих реліквій, відносилася з пошаною. Надіслану отцем Інокентієм ХІ, велику освячену свічку мала за найвеличніший скарб. Свічка та була її провісником аж до смерті. Часто запалювала її під час блискавки, а перед самою смертю вона вже догорала, якби давала знати, що коли свічка, послана Папою Римським згасне – вона теж має згаснути.
Continue reading “В честь кого назване місто Кристинопіль. Частина ІІ”
Давним давно, у XVII столітті жила княгиня Кристина Потоцька з дому Любомирських. На її честь було назване місто Кристинопіль. Яке було її життя, якою вона була? Відкриє нам цю таємну завісу, її духовний наставник, ксьондз Стажинський.
Continue reading “В честь кого назване місто Кристинопіль. Частина I”
У 1819 р. річка Солокія вийшла з берегів і підтопила поля від Нового Двору аж до Угніва, а також біля Острова, Глухова, Белза, Віткова. Там утворилися болота, хащі через які важко було доступитися до самої річки. Причиною цього явища були люди. Continue reading “Млини на Солокії”
За допомогою пам’яті тої малої кількості ще живих кристинопільчан, можна відобразити життєві проміжки історії міста. Зустріч з Оленою Йосипівною Жовківською, чудовою корінною мешканкою. Завдяки її місцевому діалекту, таке враження, що повернулося колесо історії. Continue reading “Пам’ять людини – це дуже дорога річ”
Береги тихоплинного Західного Бугу здавна були заселені, про що свідчать знахідки археологів: посуд, що його відносять до кінця кам’яної ери (III тис. до н.е.), поховання (1200-800 рр. до н.е. та перших віків нової ери). А грецькі і римські срібні, подекуди і золоті монети свідчать про те, що вже в перші століття християнства між нашим краєм і Римською імперією були налагоджені торгівельні зв’язки. Continue reading “Так повставало наше місто”
Курган Пілсудського, також відомий як Курган незалежності або Курган свободи (пол. Kopiec Piłsudskiego) – штучний пагорб, створений у 1934-1937 роках в Кракові, Польща. Курган знаходиться на вершині найвищого краківського пагорба Совінец. Названий на честь Юзефа Пілсудського – польського національного лідера і борця за незалежність. Це найбільший з чотирьох штучних насипів в Кракові поряд з курганами Крака (Кракус), Ванди і Костюшко. Continue reading “Курган Пілсудського у Кракові”
1886 р.
У сокальському районному відділі 27 грудня відбудеться конкурс на будову залізничного сполучення в Кристинополі і в Белзі. Ціна першого 10.905, другого 4976 gld. Continue reading “Вісті з краю”
1887 р.
Місцевий листоноша, то людина,яка з 7 ранку до 7 вечора, немає ні хвилини відпочинку. Мусить розвозити пошту до і з Сокаля і при тому ще виконує обов ‘язки телеграфіста . Кристинопіль є метрополією торгівлі зерном і деревиною в Белзькій і Сокальській околицях. І при тому має чисельні будинки, села і присілки, які користуються поштовими послугами в Кристинополі, тому цей поштовий відділ дає досить значні доходи. Пан Шиффер давно повинен був дати дотацію на утримання експедитора і тоді єврейське товариство Рейсса, яке вічно пише на листоношу скарги, не мало би причини для їх написання. Маємо надію, що ці кілька слів побудять дирекцію пошти, щось зробити у цьому напрямку, а результат незабариться – наш “білий негр”дістане помічника. Continue reading “Про пошту в Кристинополі”
Столяра Анджея Граффа (6.XII.1845-2.IV.1922), а згодом керівника кристинопільської пожежної дружини, якого вельми поважали у місті, 1887 року обрали до ради гміни, а 1888 року він став бурмістром Кристинополя, замінивши на цьому посту нечистого на руку Шльому Пордеса. Хірург Пордес свого часу потрапив до ради гміни як єдиний кандидат від міста, а ставши радним, «назвав себе інспектором худоби, мяса і небіжчиків, поставивши за свою працю такий тариф, який його кишені…найкраще відповідав» (Kuryer Lwowski, 01.07.1887). Continue reading “Анджей Графф. Кристинопільський бурмістр”
