Дорога, яка з’єднала минуле і сучасне, яка об’єднала Кристинопіль і Червоноград – це дорога, яку ми знаємо як «дамбу», що веде із Старого міста у Нове.
Continue reading “Дамба, що об’єднала Кристинопіль і Червоноград”
Author: Галина Гриник
Стадіон “Шахтар”
Стадіон «Шахтар» у Червонограді ототожнюється зі словом спорт. Він став літописцем спортивного життя міста та його активного відпочинку.
Continue reading “Стадіон “Шахтар””
8 березня – колись найбільш престижна вулиця Червонограда
Теперішня вулиця В’ячеслава Чорновола є однією з найстаріших частин Червонограда у новій частині міста. Але раніше вулиця мала іншу назву, весняну – 8 Березня.
Continue reading “8 березня – колись найбільш престижна вулиця Червонограда”
Півстоліття червоноградському “бродвею”
У Червонограді є вулиця, яку міські жителі облюбували, як місце відпочинку. Сьогодні вона має назву Михайла Грушевського, колишня – Возз’єднання, а на місцевому молодіжному сленгу відома як «брод», «бродвей» та «стометрівка».
Continue reading “Півстоліття червоноградському “бродвею””
Водонапірна вежа
Поряд з лікарняним містечком і неподалік пам’ятника Невідомому солдату у Червонограді стоїть водонапірна вежа. Вона привертає увагу червоноградців, які відпочивають на берегах річки Західний Буг чи дивляться з вікон лікарні.
Continue reading “Водонапірна вежа”
Тюльпанове дерево у Червонограді росте понад 30 років
На території парку загальноосвітньої школи № 4 у Червонограді росте екзотична для нашої місцевості рослина – тюльпанове дерево.
Continue reading “Тюльпанове дерево у Червонограді росте понад 30 років”
Залізничний вокзал у Червонограді
Візитною карточкою міста Червонограда є залізничний вокзал. Свою історію життя він веде від початку третього тисячоліття. Зданий в експлуатацію 22 серпня 2000 року, вокзал став подарунком місту до головного його свята – Дня Шахтаря.
Continue reading “Залізничний вокзал у Червонограді”
Становлення медичної справи у Червонограді
Вперше про медичне обслуговування у нашому місті згадується у спогадах старожилів – жителів міста Кристинополя, сіл Новий Двір та Клюсів.
Continue reading “Становлення медичної справи у Червонограді”
На вулиці Шевській шевці тепер не живуть
Стара частина міста Червоноград, територія, власне, міста Кристинопіль, змінюється на очах. На місці старих будинків виростають нові: надзвичайно вишукані з оригінальною і особливо-особистою забудовою. По одній із них – вулиці Шевській – через поєднання стилів забудови можна прослідкувати історію життя міста.
Continue reading “На вулиці Шевській шевці тепер не живуть”
Церква святого Йосафата – один з найбільших храмів Західної України
Українська греко-католицька церква святого священномученика Йосафата є найбільшим і найвищим храмом у Червонограді. Його висота – 58,3 м.
Continue reading “Церква святого Йосафата – один з найбільших храмів Західної України”
Історія червоноградського ринку
Вулиця Сокальська, 5 – це адреса комунального підприємства Червоноградський ринок. Саме це комунальне підприємство у березні 1992 року стало правонаступником Колгоспного ринку.
Continue reading “Історія червоноградського ринку”
Тут була школа села Новий Двір
На Старому місті, на роздоріжжі вулиць Василя Бобинського та Лемківської стоїть стара, досить велика будівля. Червоноградці її більше знають, як приміщення тубдиспансера. А старожили нашого міста, колишні жителі Кристинополя та Нового Двору, його знають, як початкову Новодвірську школу.
Continue reading “Тут була школа села Новий Двір”
Дві морські історії “Червонограда”
Назву “Червоноград” отримало не тільки місто, але і два морські судна. Місто отримало свою у листопаді 1951 року, а через 5 років вона закріпилася і за морським судном, а згодом і ще за одним. І сьогодні червоноградці старшого покоління згадують про пароплав, але направду ніхто не відає, що їх було аж два – сухогрузний балкер та риболовецький траулер.
Continue reading “Дві морські історії “Червонограда””
Придорожні хрести у місті Червонограді
Здавна, а особливо з початку ХVIII ст., на землях України споруджувалися придорожні хрести та «фігури». Звичай ставити такі хрести прийшов в Україну із Західної та Центральної Європи. В Галичині на головних шляхах, навіть на відрізку одного кілометра, можна було побачити їх часом більше десятка.
Continue reading “Придорожні хрести у місті Червонограді”
Євреї у Кристинополі
Історія кристинопільських євреїв є унікальною. Життя цього народу у місті повторило історію міста Кристинополя в цілому. Історія міста припинилася у 1951 році, коли частина території Польщі, де воно знаходилось, відійшла до СРСР і стала частиною радянської України, а місто перейменували у Червоноград. Єврейське населення залишило цю територію ще десяток років до того – на початку Другої Світової війни.
Continue reading “Євреї у Кристинополі”
Пам’ятник Степану Бандері
На високому триметровому постаменті із червоного граніту встановлено бронзове погруддя українського патріота-націоналіста Степана Бандери (1909-1959). Вузький довгий постамент стилізований під меч, що стоїть вістрям донизу, як символ того, що Бандера був на захисті національної ідеї свого народу і не піднімав меч доверху, щоб пригнітити інші народи.
Continue reading “Пам’ятник Степану Бандері”
Монумент “Гімн праці” – візитна карточка Червонограда
Монумент “Гімн праці” є, без перебільшення, візитною карточкою Червонограда. Він зустрічає і проводжає мешканців та гостей міста на в’їзді зі сторони Львова. Continue reading “Монумент “Гімн праці” – візитна карточка Червонограда”
Експедиція «Від кордону до кордону»
6 травня 2018 року стартувала туристично-краєзнавча експедиція «Від кордону до кордону», учасниками якої є червоноградські краєзнавці та працівники Червоноградської філії Львівського музею історії релігії (палац Потоцьких). Вона розпочалася від прикордонної смуги на річці Рата за містом Рава-Руська Жовківського району. Туди ми доїхали бусом і на своєму шляху ознайомлювались та досліджували історичні об’єкти, пам’ятки культури та архітектури. Continue reading “Експедиція «Від кордону до кордону»”
Підземелля палацу Потоцьких
Із задоволенням кожного разу читаю публікації в яких небайдужі люди пишуть про наше місто: одні згадують минулі часи, інші переймаються сьогоденням. Час минас надзвичайно швидко, місто змінюється. Люди, котрі приїхали у Червоноград у 50- 60-х роках, щепамятають кристинопільські будиночки, вулиці, дороги, із захопленням розповідають про вишуканість палацу Потоцьких та прекрасний парк біля нього. Вони, молоді, ходили у цей парк на танці. Тепер там мототрек. Моє дитинство також пройшло у старому місті, яке уже втретє оновлюється: забудова Кристинополя, будівлі 50-60-хроків, сучасні котеджі – наче символи різних поколінь. Continue reading “Підземелля палацу Потоцьких”
Таємниці підземного Кристинополя
Я і моя родина мешкали в Доброчині, поряд з Кристинополем. Мій дід Павло записував події, які відбувалися в тутешніх населених пунктах. Він також мав книжку про Кристинопіль, видану польською мовою, де були подані історичні розвідки про це місто і надруковані плани підземних ходів. На жаль, цього видання уже не маю. У 60-ті роки минулого століття один з львівських журналістів позичив цінну річ і “забув” віддати. Але розповім, про що я у дитинстві вичитав з книжки і згодом, у підлітковому віці, бачив на власні очі. Continue reading “Таємниці підземного Кристинополя”
Кристинопіль чи Червоноград?
В Україні повним ходом іде декомунізація населених пунктів. Наше місто Червоноград у список міст які підлягають перейменуванню не внесено. Але розмови ведуться як на рівні місцевому так і в першу чергу на Всеукраїнському. Саме жителі інших регіонів України пильно стежать (знаю по спілкуванні) що ж відбувається на Західній Україні, як галичани відносяться до перейменувань. Нам, жителям міста Червонограда, потрібно на загальнодержавному рівні озвучити свою позицію щодо цього питання.
Continue reading “Кристинопіль чи Червоноград?”
Кристинопільці, червоноградці…
Я називаю їх земляками. Нас розділяють роки, національності, місце проживання. Але нас об’єднує місто, в якому вони народились і жили, в якому і я колись народилась, але живу в ньому постійно.
Кристинопільці. Вони, як ті перелітні птахи, повертаються до своєї домівки. Повертаються, щоб ступити на батьківське обійстя, відшукати краєвиди, які пам’ятають ще з далекого дитинства, поспілкуватися, згадати, А які у них погляди тужливо-тривожні! Я їх порівнюю з журавлями, і на пам’ять мені приходять слова пісні «Чуєш, брате мій…». Вони в тривозі, як до них поставляться жителі міста. Continue reading “Кристинопільці, червоноградці…”
