До вашої уваги два порівняльні фото Кристинополя і сучасного Червонограда. Continue reading “Два фото для “ретроаналізу””

До вашої уваги два порівняльні фото Кристинополя і сучасного Червонограда. Continue reading “Два фото для “ретроаналізу””
Яніна Гуринович, (pol. Janina Hurynowicz) народилася 10 листопада 1894 року в Кристинополі – лікар, нейрофізіолог, невролог і психіатр. Професор університету Миколи Коперника в Торуні, а до Другої світової війни автор відомої роботи з хронаксиї та впливу інсуліну на вегетативну нервову систему. Continue reading “Яніна Гуринович – професор, нейрофізіолог”
До вашої уваги поштова кореспонденція Сокальщини різних періодів. Розділ буде поповнюватися.
Continue reading “Пошта Сокальщини”Вересень, 1939 року. Перші німецькі розвідники на мотоциклах. Саме тут зупинилися, на цій площі. Через кілька днів після того відбувся бій поляків з німцями. Горіло місто – пекло було на землі. Поява Червоної армії, яка за словами її командирів, йшла на допомогу німцям наводити порядок. А на ділі – вивозила ночами хімзавод. Його тоді називали «Фабрика «Ванда». Вивезли все, навіть фундамент, не залишивши каменя на камені. Continue reading “Жахливі події у Кристинополі часів Другої світової війни”
Ця стаття присвячена палацу у Кристинополі, що належав Францішеку Салезію Потоцькому (1700-1772), який у XVIII столітті був однією з найпрекрасніших аристократичних резиденцій, розташованих у Коронній Рутенії. Щенсний Казимир Потоцький (1630-1702), який збудував на цьому місці свій замок, який пізніше був розширений, ймовірно, його сином, Юзефом Феліціаном. На наступному етапі, розпочатому за ініціативи Францішека Салезія Потоцького (1700-1772), стара споруда була повністю реконструйована, ймовірно, за планами архітектора П’єра Ріко де Тірргея, і перетворилася на чудову аристократичну резиденцію. Після смерті Францішека Салезія Потоцького його син, Станіслав Щенський (1751-1805), продовжив розбудову.
У воєнний період Австро-Угорський уряд, як і уряди інших країн, що брали участь у Першій світовій війні, публікували агітаційні поштівки для своїх націй, у яких відображали позитивні здобутки своїх армій чи висміювали супротивника. На одній з серій таких поштівок відображено види Кристинополя та околиць. Continue reading “Австрійські поштівки часів Першої світової війни”
Дорожний вказівник у с.Забужжя (тепер Сокальського району). Стояв тут у період німецької окупації цих територій Третім рейхом (Генерал-губернаторство). 1939-1944 рр.
Знак АF – “Achtung! Fernverkehr” (рух на великі відстані, міжміський трафік). Такі вказівники ставилися на вузлових дорогах, перехрестях, що безпосередньо скеровували на великі відстані. В сучасному розумінні – “виїзд на магістраль”. (Кольори на фото вгорі штучні).
Continue reading “Дорожні вказівники”
Багато мостів стали відомими. Про багато війн було знято фільми на таких відомих мостах з відомими акторами. Імена, які запам’ятались нащадкам, тому, що там були вражаючі сцени, які можна представити, і можна було б зняти захоплюючий сюжет.
Про міст біля Кристинополя мовчать. Це був просто незначний дерев’яний міст, як і тисяча інших.
У 1941 році біля перил моста була невелика дощечка: “Граница” – кордон великої Російської імперії Сталіна. Continue reading “Кристинопільський міст”
Марсель Фердинанд Мадейський (Marceli Ferdynand Madeyski) – гербу Порай (1822, Ланьцут – 6.IX.1886, Бад-Аусзее) – член Крайового сейму Галичини ІІІ та ІV скликань (1872-1882), доктор права, адвокат, композитор. Continue reading “Марсель Фердинанд Мадейський – доктор права, адвокат, композитор”
Альфред Абердам (фр. Alfred Aberdam, 14.V.1894, Кристинопіль, Королівство Галичини і Лодомерії, Австро-Угорщина (тепер Червоноград, Львівська область, Україна) – 03.XII.1963, Париж, Франція) – польський і французький художник, представник Паризької школи.
Виходець з Кристинополя, народився у сім’ї багатого єврейського банкіра Мойсея Абердама і Файґи Розентрайх; отримав чудову освіту. З 1905 року родина переїздить до Львова. 1913 року відбуває до Мюнхена, де планує вивчати живопис в місцевій Академії мистецтв. Проте, його навчання перериває Перша світова війна. Мобілізований до австрійської армії, Абердам скерований на східний фронт, де, поранений, потрапляє до російського полону. Перебував у таборі військовополонених в Іркутську. Після звільнення, у 1917 році, Абердам живе в Москві, де знайомиться з Маяковським і Єсеніним. Також вивчає колекцію французького мистецтва, зібрану Сергієм Щукіним. У 1922-1923 рр. він навчається в Краківській академії мистецтв. Continue reading “Альфред Абердам – художник Паризької школи”
Військово-топографічні карти Російської Імперії 1846-1863 рр. (видавалися до 1919 р.), створені під керівництвом Ф.Ф. Шуберта і П.А. Тучкова. Масштаб: 3 версти на дюйм. Continue reading “Карти Шуберта-Тучкова”
22 червня 1941 року о пів на третю ранку я отримав наказ перехопити кур’єра на дорозі між містами Сокаль і Кристинопіль, оскільки вночі наша рота зайняла передові позиції і місце розташування командного пункту змінилося. У ці хвилини став займатися новий день. Спочатку яскравим світлом освітилися ширяючі високо в небі хмари. Потім в глибокій нічний чорноті почали розповзатися сірі сутінки, прорізані сонячними променями. У декількох сотнях метрів праворуч від нас стали проглядатися зарості чагарнику і групи дерев вздовж русла річки Буг. Над гладдю води висіли клапті туману. У попередні два тижні вдень і вночі ми часто продиралися через зламані верби до берега. Звивистий Буг був тут не дуже глибоким. Вода, що віддає чорнотою, була чистою, а ширина річки становила близько 15 метрів. Час від часу проглядалися вири. Потрапити в такий вир з явно вираженими межами було небезпечно для життя. Continue reading “Перший день війни очима солдата Вермахта”
Вулкан Штеттин (Vulcan Stettin) – німецька судо- і локомотивобудівельна компанія, розташована в передмісті Штеттіна (Щеціна). Була відома як одна з найбільших верфей Німеччині, яка в досить короткі терміни будувала цивільні і військові кораблі, а також підводні човни; зіграла значну роль в обох світових війнах. Також тут будувались і паровози. Після Другої світової війни напівзруйнована верф була передана Польщі, і на її місці в 1948 році була побудована Щецінська верф. Тут будувалися торгові судна, а також суднове устаткування і механізми. Значна частина продукції Щецінської судоверфі експортувалась. Найбільшим покупцем її суден був СРСР. Continue reading “Балкер “Червоноград””
У 1949 році Союзкінопроект оголосив конкурс на створення проекту типового кінотеатру з залом на 330 місць. Розробкою займалися архітектори Бюро інженерного проектування Державних архітектурних майстерень Комітету у справах архітектури при Раді Міністрів СРСР. Першу премію отримав проект архітектора Зої Йосипівни Брод. На той час вона була визнаним фахівцем з проектування кіноконцертних будівель. Continue reading “Кінотеатр “40-річчя жовтня””
“На великому родючому плато, що протяглось приблизно в милі від Сокаля, розкинулось місто Тартаків раніше Бельзького воєводства, а тепер в округу Жовківськім (obwód Żółkiewski). Околиця сама по собі не є дуже мальовнича, цілком звичайна, але це ще більш підкреслює красу цього, прикрашеного зеленими садами містечка, що розкинулось над великим ставом, який заріс очеретом. Таким постає перед нами Тартаків зі сходу. З цієї сторони відкривається найкращий вид на чудово збережений замок, що височіє над ставом; ратушу, зі стрункої вежі якої голосний годинник видзвонює години і чути його далеко по всій околиці; прекрасний костел у якому знаходяться витвори італійського пензля. У минулому замок мав би бути дуже великим і укріпленим. Про це свідчать залишки давніх мурів та глибоких ровів. Замкові покої гарно збереглися, досі в житловому стані і оздобленні гарними рисунками альфреско. Є в ньому і справжні шедеври живопису, а саме картини Лампі та Баччареллі – придворних художників короля Станіслава Августа.” – так писав Мацей Стенчинський у своїй праці “Околиці Галичини” у 1847 році про Тартаків. Continue reading “Тартаків під польською короною”
З 1918 по 1923 рр. уряд Польщі боровся з надмірним дефіцитом бюджету, що досягав 155% ВВП у 1921 р. і 94% у 1922 р., стимулюючи інфляцію. На початку 1923 року інфляція тодішньої польської валюти – польської марки (mkp) – набрала обороти. Її ставка знизилася з 9 mkp за 1 долар в 1918 році до 6 375 000 mkp за долар наприкінці 1923 р. Continue reading “Грошовий переказ до Кристинополя в період післявоєнної гіперінфляції”
На початку XX ст. Кристинопіль знову опинився під владою Польщі, яка почала придушувати українське національно-культурне життя, закривати відділи товариства “Рідна Хата” і українські школи. Та українське життя все ж не завмирало. Свідома молодь горнулася до “Просвіти”, яка впевнено входила в кожну місцевість, село, хату. В читальнях ставили п’єси Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. Всупереч заборонам влади відзначали національні свята, фестини, проходили так звані рейди “Культ стрілецьких могил”. Continue reading “Культурно-освітнє і господарське життя після Першої світової війни”
Розвиток планувальної структури Червонограда (Кристинополя) протягом XVII- початку XXI ст.
Визначено і обгрунтовано етапи розвитку планувальної структури Червонограда (Кристинополя), окреслює межі територій розширення міста та давні урбаністичні релікти поселення. Окрім цього в статті розглянуті стилістичні особливості архітектурних пам’яток Червонограда. – автор Рибчинський О.В., Львів, 2015. Continue reading “Розвиток планувальної структури Червонограда XVII-XXI ст.”
У XVIII столітті полювання широко набуває статусу основних забав аристократії та дворянства. Масштаб цих дійств визначається заможністю мисливця і його місцем у суспільстві. Одним з аспектів полювання, що мають цінність для історії архітектури, є звіринці. Вони, як правило, розташовувалися поблизу резиденцій і використовувалися як для полювання так і для спостереження за тваринами. Continue reading “Парк Ґайчин та звіринець Потоцьких”
Станіслав Йозеф Марія Леопольд Вишневський народився у 1859 році в Кристинополі, у польській аристократичній родині Вишневських, гербу Прус I. Перший син графа Тадеуша Вишневського і графині Джуліани фон Стадіон-Вартхаузен і Танхаузен. Continue reading “Станіслав Йозеф Вишневський”
Кристина Анна Потоцька (26 липня 1643 р. – 06 травня 1699 р.) – дочка Єжи Любомирського, гетьмана польного коронного та Констанції Лігежанки. Після смерті матері, була віддана на виховання своїй тітці Анні не тільки в християнській благочесті, але й в рукоділлі та мистецтвах, в чому досягла великих успіхів, будучи дуже здібною. Це їй в майбутньому стане в нагоді, так як все життя возвеличувала Господа, складаючи вірші, прикрашала та оздоблювала різноманітні речі, а музичною грамотою оволоділа так, що годі було найти їй рівню. Continue reading “Кристина Потоцька з дому Любомирських”
Червоноград, або Кристинопіль, як колись називалося це дивне місто, на перший погляд здається таким собі шматочком Сходу на Заході, колонією Радянського Союзу серед напів-європейських містечок Галичини. Принаймні, саме таке враження спіткає подорожуючого коли після вишуканої Жовкви, облуплених але гонорових Великих Мостів, таємничого Белзу він опиняється серед червоноградських шахт і баракоподібних хрущовок. Проте це – лише перше враження, котре в даному випадку аж ніяк не вірне. Continue reading “Два храми Кристинополя”
“В жодному краю не бачив я такої кількості кам’яних придорожніх фігур як на Сокальській землі.” – так писав Броніслав Сокальський у своїй монументальній праці “Повіт Сокальський”, Львів, 1899 р. Це великі вертикальні архітектурні об’єкти, переважно муровані з цегли, що не мають визначного культурно-мистецького значення, проте свідчать про події давнини.
Як побачимо далі простежити якусь певну однозначну причину зведення такого типу споруд неможливо. Усі вони будувались у різні часові періоди, приурочені до різних історичних подій. Continue reading “Придорожній хрест на межі міста”
Мужність гідна визнання.
Поблизу Кристинополя у Бузі купалося кілька десятків єврейських жінок зі своїми дітьми. Раптом одна дванадцятирічна дівчинка почала тонути. Спочатку до дитини кинулась її мати, яка теж не вміла плавати і почала тонути також. Їм на допомогу поспішили три єврейки, але зайшовши на глибину також зникли. На гвалт стоячих на березі людей (а це були самі жінки, близько 100 осіб, які не наважувались заходити в річку) першим прибіг пан Теофіл Нагель (Teofil Nagel), вчитель, що грав у великий теніс неподалік. Continue reading “Дві замітки про Кристинопіль у старих газетах”