“Моє перо тремтить і випадає з рук на саму лише думку про нечувану жорстокість та море людської крові, пролите в Умані 1768 року. І лише обов’язок перед нащадками та прагнення правди спонукають мене до опису братовбивчої бійні, в якій загинуло кілька тисяч невинних душ” – так починає свою оповідь отець Корнило Срочинський, згадуючи події, які пізніше будуть відомі загалу, як “Коліївщина“.
Continue reading “Записки про гайдамаччину та події в Умані 1768 року”
На цій фотографії – нині неіснуючий мисливський будиночок поблизу села Гійче (12 км від Рави-Руської), де 1914 року відбувалися запеклі бої, в яких загинула половина складу австрійського ІІ полку тірольських стрільців разом із командиром – полковником Александром Брошем фон Ааренау (Alexander Brosch Edler von Aarenau), і під час яких потрапив у російський полон командир Другого батальйону Йоган (Ян) Ріттер фон Безард (Johann Baptist Andreas Caesar Ritter von Bezard) – топограф, дипломований географ Війська Польського і винахідник вдосконаленої моделі геодезичного приладу під назвою бусоль.
Continue reading “За кадром старої фотографії з Гійче”
Петро Миколайович Нестеров народився у 1887 році в Нижньому Новгороді в сім’ї офіцера-вихователя кадетського корпусу. У 1906 році після успішного закінчення Михайлівського артилерійського училища він служив у Владивостоці, де особисто розробив правила коригування стрільби з аеростата. У 1911 році Нестеров домагається зарахування в Гатчинську повітроплавальну школу. Там він освоїв програму навчання льотній справі і в травня 1913 року одержав призначення в 11-й корпусний авіазагін, а незабаром став і його командиром.
Continue reading “Меморіал пам’яті героя-авіатора Петра Нестерова”
Мабуть, кожен мешканець Червонограду, прогулюючись лісом біля міста, або йдучи до кладовища, зауважував великі бетонні ДОТи часів Другої світової війни. Дехто, можливо, навіть залізав в середину, але нічого, окрім голих бетонних стін, тут не побачив. То що ж було в середині та чому вони побудовані саме тут? Давайте розберемось.
Continue reading “Подорож дотами Струмилівського укріпрайону. Червоноград”
У квітні 1951 року біля лісової криївки в урочищі Морозівське, між селами Реклинець і Рокети (Кам’янко-Бузький р-н, Львівська область), протягом трьох днів тривав нерівний бій оборонців бункера УПА з військами НКВС.
Continue reading “Бій в урочищі Морозівське 1951 року”
У лавах Австрійської армії в роки Першої світової війни серед сотень тисяч військових втрат значилися й воїни з Реклинця та Стременя. Частина із них загинула, була поранена, або попала у полон. На відміну від російської армії, яка не дуже цікавилася життям солдата і його долею, австрійський уряд вчинив зовсім по-іншому.
Continue reading “Втрати серед реклинецьких солдатів у Першій світовій війні”
Восени 1940 року вздовж кордону Радянським Союзом було розпочато будівництво воєнної оборонної лінії, що значно збільшило присутність військових у регіоні. В Пархачі, в панському маєтку розмістилася перша прикордонна комендатура 91-го Рава-Руського прикордонного загону. До її складу входили чотири лінійні, тилова, а також резервна застави. У приміщенні сільської ради – училище перепідготовки червоних командирів. У м. Великі Мости – 158 кавалерійський полк.
Continue reading “Братська могила радянських воїнів у Гірнику”
Було це ще в початках нашої визвольної боротьби. Увага проводу Української Галицької Армії, яка щойно орґанізувалася, звернена була на боротьбу за Львів. На пограничних теренах Галичини оперували, менш-більш независимо від себе, поодинокі ґрупи партизанським способом. До відділів, що оперували в районі Угнів-Белз, приділена була батерія поручника Івана Околота.
Continue reading “Під Кристинополем у січні 1919-го…”
У 1936 році у двоповерховому будинку польських осадників (польських переселенців міжвоєнного періоду) Прохири і Брожика в Скоморохах розміщувалася 13-а прикордонна застава Олексія Лопатіна. Цей маленький форпост Радянської армії героїчно бився в повному оточенні фашистських загарбників впродовж 11 днів. Continue reading “Подвиг прикордонної застави Лопатіна у Скоморохах. Міф чи реальність?”
Багато мостів стали відомими. Про багато війн було знято фільми на таких відомих мостах з відомими акторами. Імена, які запам’ятались нащадкам, тому, що там були вражаючі сцени, які можна представити, і можна було б зняти захоплюючий сюжет.
Про міст біля Кристинополя мовчать. Це був просто незначний дерев’яний міст, як і тисяча інших.
У 1941 році біля перил моста була невелика дощечка: “Граница” – кордон великої Російської імперії Сталіна. Continue reading “Кристинопільський міст”
22 червня 1941 року о пів на третю ранку я отримав наказ перехопити кур’єра на дорозі між містами Сокаль і Кристинопіль, оскільки вночі наша рота зайняла передові позиції і місце розташування командного пункту змінилося. У ці хвилини став займатися новий день. Спочатку яскравим світлом освітилися ширяючі високо в небі хмари. Потім в глибокій нічний чорноті почали розповзатися сірі сутінки, прорізані сонячними променями. У декількох сотнях метрів праворуч від нас стали проглядатися зарості чагарнику і групи дерев вздовж русла річки Буг. Над гладдю води висіли клапті туману. У попередні два тижні вдень і вночі ми часто продиралися через зламані верби до берега. Звивистий Буг був тут не дуже глибоким. Вода, що віддає чорнотою, була чистою, а ширина річки становила близько 15 метрів. Час від часу проглядалися вири. Потрапити в такий вир з явно вираженими межами було небезпечно для життя. Continue reading “Перший день війни очима солдата Вермахта”
Братські могили в Україні мають давню історію. Для загиблих воїнів видимі здалеку насипи створювали русичі у Київській Русі. Згодом цей почесний ритуал перейняли козаки Запорозької Січі, а у ХХ сторіччі – Січові стрільці. Continue reading “Лицарі духу. Січові стрільці Кристинополя”
30 років поруч з Червоноградом, знаходилася військова частина озброєна термоядерними ракетними комплексами. З 1959 року поблизу нашого міста розташувались три ракетні дивізіони 103-го ракетного полку, в/ч 32155 «Кокарда» РВСП (ракетні війська стратегічного призначення) СРСР. Continue reading “Військова частина РВСП «Кокарда»”
У смузі Київського особливого військового округу (КОВО) державний кордон СРСР охороняли прикордонники Українського округу в складі восьми прикордонних загонів. Начальником прикордонних військ був генерал-майор В. А. Хоменко, заступником по політчастині – бригадний комісар Я. Е. Масловський. В округ входили 90-й Володимир-Волинський, 91-й Рава-Руський, 92-й Перемишельський, 93-й Лісковський, 94-й Сколівський, 95-й Надвірнянський, 97-й Чернівецький, 98-й Любомильський прикордонні загони і Коломийська окрема прикордонна комендатура, а також 20-й і 22-й прикордонний загін і кілька окремих комендатур. Continue reading “Першими удар Вермахта прийняли прикордонники”
Дата: 18 липня 1944 р.
Ворог, відходячи у напрямку Сокаля, продовжує утримувати Бабинець, Потужицю. Обороняючись по західному берегу Західного Бугу, ворог створює сильний опір, намагаючись не допустити форсування ріки нашими частинами. Ведемо методичний вогонь з крупнокаліберноі артилерії по району переправи. Після обстрілу Добрачина самоходними установками 399 гв.тсап., ворог окремими критими автомашинами розпочав відступ по шосе у північному напрямку. Continue reading “Журнал бойових дій 40 гв. тбр. біля Кристинополя. День 1”
Бронепотяги УНР і УГА — броньовані потяги, які використовувалися українськими арміями під час радянсько-української війни 1918—1920 років. В УНР вони носили назву панцерники або панцерні потяги. Вони були взяті на озброєння армії УНР у кінці 1918 — початку 1919. Три імпровізовані бронепотяги були у Січових Стрільців ще під час антигетьманського повстання у листопаді 1918. Згодом до них додалися два справжні бронепотяги, успадковані від армії Гетьманату. У грудні 1918 у Києві почалося будівництво 4 нових бронепотягів. Continue reading “Бронепотяг Ч. 212”
В усі часи солдати – люди підневільні: вони підкоряються наказам своїх командирів і законам воєнного часу. Але за законами Божиими, за законами людської моралі, у випадку загибелі на полі бою мають право бути похованими по-людськи. Бо інакше їх незаспокоєні душі і через десятиліття , і через століття так чи інакше впливатимуть на життя нових поколінь. Continue reading “Два танкісти”
