А, король-то, несправжній… Сьогодні багато хто чув, що група осіб у Львові домагається перейменувати львівський аеропорт. І, щоб нова назва включала словосполучення “…короля Данила”. У відповідь, одні – хочуть того перейменування, інші – ні, а третім взагалі – до того всього, байдуже.
Continue reading “Чи був галицький князь Данило справжнім королем?”
Передподії. 8 квітня 1945 року на шпальтах львівської газети «Вільна Україна» вийшла стаття «З хрестом чи з ножем» авторства якогось Володимира Росовича – кровожерний антирелігійний памфлет, мішенню якого стали «вороги українського народу, вдягнені в ряси уніатських священників», а передусім уже покійний Митрополит Андрей Шептицький та «загадковий о.Й.С.» [1]. Хоча яка там загадка – будь-який галичанин міг завиграшки здогадатися, що йшлося про наступника Шептицького, нинішнього Митрополита Йосипа Сліпого. Можливо, ніхто б і не звернув уваги на словоблуддя «товаріща» Росовича, адже радянський «хрестовий похід» проти УГКЦ почався ледь не одразу після повернення радянської влади у 1944 році і супроводжувався навалою тріскучих, мов сибірські морози, газетних фраз, але наступного дня статтю зачитали на львівському радіо, а 10 квітня передрукували в столичному виданні «Радянська Україна».
Continue reading ““Злочин і покарання” протоігумена Віталія Градюка”
Увесь радянський період в історії України позначений численними репресіями. Вони торкнулися усіх регіонів та величезної кількості людей: від селян і робітників – до науковців, митців та священників, від багатих до бідних… За час комуністичного режиму, за підрахунками істориків, через репресії радянських каральних органів (ЧК-ОГПУ-НКВС-МГБ-КДБ) пройшло понад 10 мільйонів громадян.
Continue reading “Кримінальна справа на Марію Урбанську з Тартакова”
Вже в молодечім віці дадуться не раз запримітити ті черти, які ясно виступають у людини в повні літ в праці, в характері душі, в цілій творчости. Бо в молодечих літах зачинають снуватися перші мрії, виринають перші пляни, які з часом набирають сильної основи і стають метою цілого життя. Певна річ — вони улягають в пізніших роках зміні, справлюються, з рожевого квіту опадає не один листочок, романтичний політ перемінюється в поважну призадуму, акти ставляться в міру сил і умовин, але звичайно їх основний тон залишається той самий.
– Й.Сліпий, Верховний Архієпископ.
Continue reading “Брат Андрей Шептицький: кристинопільські обіти майбутнього митрополита”
163 роки тому, 8 лютого 1860 року, народився о. Єремія Ломницький – важлива постать в історії Чину святого Василія Великого, а також в історії Кристинополя. Про життя і діяльність цього по-справжньому видатного церковного діяча написано чимало. Втім, літературний портрет отця Єремії Ломницького буде неповним без оповіді про життя і смерть у далекому російському Симбірську, перейменованому в радянський час на честь найвідомішого уродженця цього міста – «вождя пролетаріату й ініціатора «червоного терору» Владіміра Лєніна.
Continue reading “Симбірські пророцтва о. Єремії Ломницького”
120 років тому у Кристинополі народилася Евстахія Бохняк – жінка, ім’я якої у 30-х роках ХХ століття знав чи не кожен галичанин, та й за межами краю про неї говорили чимало. Тисячі людей приходили подивитися на Евстахію і прагнули почути бодай слово з її вуст. Ба більше, її вважали ледь не святою, й поодинокі озвучені сумніви в її потойбічних здібностях, потопали у хорі захоплених голосів. То ким же була ця нині забута жінка?
Continue reading “Кристинопільська стиґматичка Евстахія Бохняк”
«Шахи на теренах Західнобузького краю», – видання під такою назвою готує до друку Ігор Лещишак, який більше двох десятиліть працює тренером з шахів і сам є відомим майстром. За два десятиліття виховав десять кандидатів в майстри спорту та понад 50 шахістів вищого та першого розрядів. А ще Ігор Степанович є і дослідником історії шахів в нашому Прибузькому краї. У новому виданні, яке він готує до друку, буде матеріал Олени Замойської, котрий сьогодні публікує газета «Новини Прибужжя».
Continue reading “Поетична шахова партія Якова Ейхенбаума”
1995 року міська влада Івано-Франківська назвала одну з вулиць міста на честь родини Полотнюків, серед яких чимало діячів культури та національно-визвольного руху. Натомість для червоноградців постать Ігнатія Полотнюка, який народився на території міста й був одним із найпомітніших членів української громади Кристинополя другої половини ХІХ століття, досі залишається незнаною.
Continue reading “Кристинопільский півець Ігнатій Полотнюк”
Молода Пелагея-Терезія Мнішех із Потоцьких відійшла у вічність на 18 році життя 17 жовтня 1772 року в Вишнівецькому палаці (смт. Вишнівець Кременецького району Тернопільської області). Про її життя ми знаємо небагато. Відомо, що народилась вона ймовірно в батьківському Кристинопільському палаці десь чи у 1753 чи 1754 році. Була молодшою дочкою в родині тодішнього власника Кристинопільського маєтку Францішка-Салезія та його дружини Анни Потоцької з Потоцьких.
Continue reading “Втрачений портрет Пелагеї Потоцької. Уточнення біографій її родичів”
Пропонуємо до вашої уваги тексти переможців II літературного конкурсу імені Марії Урбанської в номінації “Спецвідзнака”. Публікуємо авторську дослідницьку статтю про українського піаніста Романа Савицького, уродженця Сокаля.
Continue reading “Барвистих звуків чарівник (Роман Савицький)”
Пропонуємо до вашої уваги тексти переможців II літературного конкурсу імені Марії Урбанської в номінації “Проза”. Публікуємо оповідання переможця (3 місце) «З лісом у серці», Катерина Базір, м. Київ. Це твір пам’яті українському вченому Андрію П’ясецькому, уродженцю села Реклинець, трагічно загинувшому від рук німецьких нацистів у Львові.
Continue reading “З лісом у серці. Пам’яті Андрія П’ясецького”
У селі Сілець, над річкою Болотнею, потопаючи у вишневому цвіті і в заростях бузку, стояла велика простора хата війта Климіва. Саме у цій родині 1909 року народився хлопчик, третій у сім’ї. Йому дали ім’я Іван. Батько його був національно свідомою людиною і війтом села. Загалом у родині було 6 дітей: 4 сини та 2 дочки.
Continue reading “Іван Климів ”Легенда” – велетень духу”
Дотепер ані в польській, ані в українській історіографії не згадувався день народження Францішка Салезія Потоцького, життя якого нерозривно пов’язано з історією Кристинополя. Тому віднайдена згадка про цей день у “Літописі василіянського монастиря” 1766-1788 років є невеличким відкриттям, що заповнює прогалину у життєписі Францішка Салезія Потоцького.
Continue reading “7 березня 1700 року — день народження Францішка Салезія Потоцького”
Це людина, яка не повинна піти у забуття, якій потрібно було поставити пам’ятник ще при житті. Дуже прикро, що в наш час не лишилося і сліду та згадок від цієї доброї людини. Немає куди покласти квіти і немає вже нікого, хто б пригадав і розповів про нього.
Continue reading “Юзеф Вежховський – людина з великої літери”
Селище міського типу Жвирка, Сокальського району Львівської області повстало як містечко робітників, що у далекому 1884 році будували залізничну станцію “Сокаль”.
Continue reading “На честь кого названа Жвирка”
Одним із тих поляків, хто в силу різних обставин не повернувся назад на свою малу батьківщину був Адам Студзінський, який народився у сусідньому із Реклинцем селі Стремінь. Цікаво, що при народженні, а сталася ця подія 2 червня 1911 р., і хрещенні батьки дали хлопчику ім’я Францішек. Сім’я у якій виховувався майбутній відомий капелан була небагатою, жила із того, що давала земля. Батька звали Адам, матір – Юзефа з роду Сицінських.
Continue reading “Дитячі роки героя битви біля Монте-Кассіно отця Адама Студзінського зі Стременя”
У 1878 році на фільварку села Реклинець змінився власник. Ним став середнього віку рантьє Володимир Горецький. На час купівлі села у його власність перейшли значні земельні угіддя – 435 моргів реклинецької орної землі, 188 моргів сіножатей, 68 моргів пасовищ, 2603 морги лісів.[1]
Continue reading “Реклинецький фільварок у володінні пана Володимира Горецького”
Оспівуючи Ґертруду Коморовську та її трагічну долю, дослідники та письменники вкрай рідко згадують родину Коморовських, і майже не пишуть ані про те, що сталося з її батьками й сімома братами та сестрами, ані про те, як відбилася на них загибель сестри.
Continue reading “Фатальні сестри Коморовські”
Сьогодні хотіли, щоб усі згадали та помолились за Марію-Ружу-Флорентину Урбанську з Тартакова. Людину із надзвичайно цікавим та трагічним життям. Сьогодні виповнилось 144 роки від дня її народження та 78 від дня смерті, які припадають на 2 вересня.
Continue reading “Пам’яті Марії Урбанської з Тартакова”
Для історика, певно найважчим є знаходження помилок попередників та вичленення їх із численних публікацій. В моєму випадку зацікавлення та давнього вивчення іконографії Потоцьких гербу Пилява – це надзвичайно актуально.
Continue reading “Александер Потоцький – останній власник Умані з Потоцьких”
Навряд знайдеться бодай одна людина, яка б ніколи не чула про Казанову. Його ім’я насамперед асоціюють з любовними, рідше – з авантюрними пригодами, але аж ніяк не з науками чи політикою (на яких він знався цілком незле), не з письменництвом (бо майже ніхто із сучасників не читав його твори, хіба що гортав скандальні мемуари), не з історичними студіями (а був він автором тритомної «Історії смути в Польщі), і навіть не з перекладами (хоча, серед іншого, Казанова переклав «Іліаду» Гомера).
Continue reading “Кристинопільський вояж Джакомо Казанови: влада, гроші і … потворні жінки”
Здавалося б, життя Станіслава Щесного Потоцького, особисте і суспільне, – розжоване, обсмоктане, розглянуте зусібіч під збільшуваним склом і розкладене по шухлядках: безталанний герой-коханець, не найспритніший політик, а зрештою і державний зрадник, багатій, покровитель мистецтв і «добрий пан»-благодійник для селян. Усе це справді так, але нині ми зупинимося на двох іпостасях Станіслава Щенсного Потоцького, що їм зазвичай не приділяють достатньої уваги. Хоча, можливо, саме вони зробили його саме тим, ким він був – людиною, яка насамперед прислухається до свого серця, навіть якщо те інколи спонукає до неправильного життєвого вибору.
Continue reading “Станіслав Щенсний Потоцький – поет і масон”
Тереза Анна Марія Рембеліська, дочка власника Кристинополя, Клюсова та Нового Двору Тадеуша Станіслава Вишневського, народилася 18 вересня 1868 року. Вийшла заміж 2 червня 1887 року у Кристинополі за спадкоємця Кросневицького маєтку Костянтина Рембелінського. Мала чотирьох дітей: Раймунда, Юлієтту, Марію, Анджея. Дата її смерті та місце поховання досі не відомі.
Continue reading “Весільна фотографія Терези Анни Марії Вишневської”
Ян Валерій Мадейський (пол. Jan Walery Madeyski), гербу. Порай (1.VII.1874 – 12.II.1953) – власник маєтностей в Пархачі та Сільці Сокальського повіту. Аграрій, лісник. Син юриста Марселя Мадейського (1822-1886) та Валерії Гелени Яблковської (1840-1915). Народився у Львові.
Continue reading “Ян Валерій Мадейський – успішний аграрій з Пархача”