Здавна, а особливо з початку ХVIII ст., на землях України споруджувалися придорожні хрести та «фігури». Звичай ставити такі хрести прийшов в Україну із Західної та Центральної Європи. В Галичині на головних шляхах, навіть на відрізку одного кілометра, можна було побачити їх часом більше десятка.
Почати слід з того, що Іван Франко у Кристинополі був. “Один раз відвідав кристинопільський монастир і оглянув бібліотеку”, — писав у статті “Франко і Василіяни” о. Йосафат Скрутень. Загалом, видатний український поет і письменник приязно ставився до василіян і частенько позичав із їхніх бібліотек рукописи.
Залізний автомобільний міст через річку Західний Буг у Червонограді був збудований не пізніше 1912 року, так як його зображення зустрічається на поштових листівках того часу. Пошкоджений під час воєнних дій, міст був відновлений австрійськими інженерними військами. З 1915 року він носитиме назву Міст Гефелле (Hefelle Brücke).
Кристина до святих реліквій, відносилася з пошаною. Надіслану отцем Інокентієм ХІ, велику освячену свічку мала за найвеличніший скарб. Свічка та була її провісником аж до смерті. Часто запалювала її під час блискавки, а перед самою смертю вона вже догорала, якби давала знати, що коли свічка, послана Папою Римським згасне – вона теж має згаснути.
У 2017 році, у полі поблизу села Острів, Сокальського району, було знайдено латунну печатку. Згідно її кліше вона належала бурмістру (меру) міста Кристинополя і вірогідно була свідком всіх правових документів муніципалітету кін. XVIII – поч. XIX століття.
Історія кристинопільських євреїв є унікальною. Життя цього народу у місті повторило історію міста Кристинополя в цілому. Історія міста припинилася у 1951 році, коли частина території Польщі, де воно знаходилось, відійшла до СРСР і стала частиною радянської України, а місто перейменували у Червоноград. Єврейське населення залишило цю територію ще десяток років до того – на початку Другої Світової війни.
Давним давно, у XVII столітті жила княгиня Кристина Потоцька з дому Любомирських. На її честь було назване місто Кристинопіль. Яке було її життя, якою вона була? Відкриє нам цю таємну завісу, її духовний наставник, ксьондз Стажинський.
Тепер на черзі стояв арешт Христини. Зробити це було набагато складніше ніж покарати підступного Сєраковского. Потрібно було якимось чином виманити Христину з Сушно і привезти її в Кристинопіль, а звідти до Львова, де заточити в монастирі на весь час процесу про розлучення, який, безумовно, мав би вирішитися на користь Потоцьких.
19 листопада 2019 року відбулася робоча зустріч червоноградців з Шейхетом Мейлахом – керівником релігійної громади “Турей Загав”, директором Центру дослідження іудаїки та благодійної організації “Єврейське відродження” по питанню зведення меморіалу євреям міста Кристинопіль по вулиці Белзькій у Червонограді.
Креслення та малюнки проекту палацового-паркового комплексу у Кристинополі 1757 року французького інженера, геометра та архітектора П’єра Ріко де Тірргея з Краківського національного архіву.
23 грудня 1817 року імператор Франц IІ наказав провести загальний економічний огляд всіх земельних ділянок в провінціях Австрійської монархії. Грандіозний проект вимагав виконання докладних обмірів 670 000 км² території імперії в результаті яких було створено близько 330 000 аркушів карт. Continue reading “Кадастрові карти Австрійської монархії”→
Перша Світова війна вогненим смерчем прокотилася по Європі. Цілеспрямоване знищення заводів і фабрик німцями повністю зруйнували промисловість на польських територіях, а особливо у Королівстві Польща. У міжвоєнний період хімічну галузь довелось відновлювати з нуля, проте навіть у 1939 році рівень виробництва 1913 року не був досягнутий повсюдно. Continue reading “Хімічна фабрика «Wanda»”→
Ян Едуард Вишневський (06.III.1899, Відень – не пізніше 1926, Кристинопіль) – Graf Johann (Hans) Edouard Thaddaus Maria Wiśniewski (pol. Jan Edward Tadeusz Maria Wiśniewski) – граф Вишневський, єдиний нащадок співвласника Кристинополя графа Станіслава Йозефа Вишневського та його дружини графині Марії Терезії фон Аррах. Continue reading “Ян Едуард Вишневський – опальний спадкоємець”→
Герб Прус на родовій каплиці-усипальниці роду Вишневських (Wisniewski), що на старому Кристинопільському цвинтарі у Червонограді. Цей рід володів Кристинополем більше 70 років (1848-1926).
Фасад каплиці Вишневських у Червонограді. Фото 2011 року.
Герб Прус І (Prus primo, Turzyna) – один із різновидів герба Прус: білий хрест в червоному полі, у якого одного кінчика бракує, а в нашоломнику видно закуту в лати руку з піднятим мечем. Назву цього герба і його появу пояснюють прибуттям в Польщу в кінці X століття трьох прусських князів, які шукали порятунку від меченосців. Герб цих пруссаків (prus) згодом перейшов до багатьох польських, українських та білоруських родів.
Червоноград (до 1951 р. — Кристинопіль) — місто обласного значення Львівської області. Розташов. на р. Зх. Буг (прит. Нарева, бас. Вісли), при впадінні в нього р. Солокія. Населення понад 68,2 тис. осіб (2011). Continue reading “Червоноград. Коротка історична довідка”→
ANTIPHONARIUM DE TEMPORE – антифонарій з монастиря оо. Бернардинів у Кристинополі, 1699 року. Скриптор – брат Урбан з Варти. Латинська мова. Пергамент 620 х 417 мм; к. 122.
20.06.2019 р. за ініціативи депутата Червоноградської міської ради Ірини Вовків та за підтримки міського голови Андрія Залівського відбулася урочиста зустріч старожилів-уродженців Кристинополя, Нового Двору та Клюсова. Старші мешканці нашого міста були запрошені до сесійної зали будівлі Міськвиконкому, де їм було вручено солодкі подарунки, а потім відбулася дружня бесіда за теплим чаєм та серія інтерв’ю з Бужнет та Irena Janicka. До запрошених гостей, які все ж таки не змогли відвідати захід, команда Krystynopol.info навідалась особисто. Continue reading “Зустріч старожилів Кристинополя, Нового двору та Клюсова”→
Яніна Гуринович, (pol. Janina Hurynowicz) народилася 10 листопада 1894 року в Кристинополі – лікар, нейрофізіолог, невролог і психіатр. Професор університету Миколи Коперника в Торуні, а до Другої світової війни автор відомої роботи з хронаксиї та впливу інсуліну на вегетативну нервову систему. Continue reading “Яніна Гуринович – професор, нейрофізіолог”→
За допомогою пам’яті тої малої кількості ще живих кристинопільчан, можна відобразити життєві проміжки історії міста. Зустріч з Оленою Йосипівною Жовківською, чудовою корінною мешканкою. Завдяки її місцевому діалекту, таке враження, що повернулося колесо історії. Continue reading “Пам’ять людини – це дуже дорога річ”→
Вересень, 1939 року. Перші німецькі розвідники на мотоциклах. Саме тут зупинилися, на цій площі. Через кілька днів після того відбувся бій поляків з німцями. Горіло місто – пекло було на землі. Поява Червоної армії, яка за словами її командирів, йшла на допомогу німцям наводити порядок. А на ділі – вивозила ночами хімзавод. Його тоді називали «Фабрика «Ванда». Вивезли все, навіть фундамент, не залишивши каменя на камені. Continue reading “Жахливі події у Кристинополі часів Другої світової війни”→
Ця стаття присвячена палацу у Кристинополі, що належав Францішеку Салезію Потоцькому (1700-1772), який у XVIII столітті був однією з найпрекрасніших аристократичних резиденцій, розташованих у Коронній Рутенії. Щенсний Казимир Потоцький (1630-1702), який збудував на цьому місці свій замок, який пізніше був розширений, ймовірно, його сином, Юзефом Феліціаном. На наступному етапі, розпочатому за ініціативи Францішека Салезія Потоцького (1700-1772), стара споруда була повністю реконструйована, ймовірно, за планами архітектора П’єра Ріко де Тірргея, і перетворилася на чудову аристократичну резиденцію. Після смерті Францішека Салезія Потоцького його син, Станіслав Щенський (1751-1805), продовжив розбудову.