Серед сакральних споруд Сокаля є одна цілком незаслужено забута. Навіть більшість місцевих мешканців не знають, що скромна, занедбана споруда в міському парку при вулиці Сонячній, в якій донедавна містилася санепідемстанція, насправді є… понад двохсотлітнім храмом, що розташовувався при старій ринковій площі. Утім, про те, що територія парку колись була міським центром, теж мало кому відомо.
Continue reading “Каплиця Святого Івана Предтечі: кілька слів про історію забутого сокальського храму”
Коли йдеться про архітектурну спадщину минулих століть в Україні, перше, що спадає на гадку – мальовничі (і не дуже) руїни поза межами великих, розпещених увагою туристів міст. І на цьому скорботному тлі кожна повернута до життя споруда, кожен врятований клаптик стінопису, що дихає давниною, здаються дивом. Лопатинський костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії, про який ми вже згадували побіжно тут, є одним із таких дивовижних прикладів того, як любов та повага до спадщини рятують, здавалося б, безнадійні споруди. Проте почнемо із самого початку.
Continue reading “Марійний культ і барокова розкіш костелу в Лопатині”
Недалеко від найменшого українського міста Угнова розташоване село Піддубне (укр. Піддубне чи Піддубці, польською Poddębce (Poddebce, Poddubce). Дослідникам історії Сокальщини та Тартакова воно цікаве як родинне «гніздо» Росновських та Лянцкоронських. Тут народились двоє власників Тартаківського палацу – ініціатор його побудови Збіґнєв Лянцкоронський (1850, Піддубне – 1929, Краків) та його племінниця Марія Урбанська (1876, Піддубне – 1942, Йошкар-Ола), яка була останнью його власницею.
Continue reading “Історія маєтку Росновських-Едерів”
Черговий розділ в історії римо-католицької парафії Кристинополя-Червонограда розпочався по завершенню Другої світової війни з депортацією населення міста та обміном територіями між Радянським Союзом та Польщею.
Continue reading “Костел Зіслання Святого Духа”
Каплиця Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Пархачі (тепер Межиріччя Сокальського району) була зведена у 1903 році у неоготичному стилі та на кошти власника місцевого палацику Яна Мадейського.
Continue reading “Каплиця Благовіщення Пресвятої Діви Марії”
Деяким палацам, що були збудовані на кошти Потоцьких повезло: ми знаємо, як вони виглядали зсередини, маємо фотографії чи замальовки інтер’єрів. Прийшов час відкрити таємниці кількох фотографій, які досить часто в мережі Інтернет, музеях, і в різних виданнях презентуються як «види інтер’єрів Тульчинського палацу» Станіслава-Щенсного Потоцького (1751-1805).
Continue reading “Розвінчуючи міфи інтер’єру Тульчинського палацу”
Маленьке селище Лопатин у Радехівському районі має потужний туристичний потенціал завдяки цілком пристойному автошляху Т-1410 і вкрай удалому розташуванню: відстань зі Львова до Лопатина – 89 км, від Червонограда – 55 км, до славного Берестечка – менше 30 км, до Бродів – 30 км, до Підкаменя – трохи більше 50 км.
Continue reading “Лопатин: історія в архітектурі”
Відомо, що представники родини Потоцьких були фундаторами численних костелів та церков на землях, якими вони володіли. Розповімо про історію костелу у Могилеві-Подільському, фундаторами якого стали Францішек-Салезій та Станіслав-Щенсний Потоцькі.
Continue reading “Фундація Потоцькими костелу у Могилеві-Подільському”
Українська греко-католицька церква святого священномученика Йосафата є найбільшим і найвищим храмом у Червонограді. Його висота – 58,3 м.
Continue reading “Церква святого Йосафата – один з найбільших храмів Західної України”
Здавна, а особливо з початку ХVIII ст., на землях України споруджувалися придорожні хрести та «фігури». Звичай ставити такі хрести прийшов в Україну із Західної та Центральної Європи. В Галичині на головних шляхах, навіть на відрізку одного кілометра, можна було побачити їх часом більше десятка.
Continue reading “Придорожні хрести у місті Червонограді”
Опис палацу за часів останньої власниці Марії Урбанської знаходимо у праці польського дослідника Романа Афтаназі «Матеріали до історії резиденцій», який відвідував господиню маєтку у 1938 році. Continue reading “Інтер’єр Тартаківського палацу”
Дуже і дуже давно у його стінах було гамірно і людно. Він пам’ятає пишні прийоми, коли до «малого короля на Русі» Францішка Салезія Потоцького з’їжджались найвпливовіші магнати Речі Посполитої. Знав палац і шелест бальних суконь, коли до Лянцкоронських на свята приїздили впливові гості. Пізнав і місцевих колгоспників та школярів у радянські часи, коли тут була адміністрація колгоспу та школа. Continue reading “Коли Тартаківський палац ще був палацом”
Містечко Тартаків розташоване на тартаківському або сокальському тракті, який проходив зі Сокаля до Олеська і далі до містечка Топорова повіту Броди. Воно було фортецею, яка захищала підступи до сусідніх Кристинополя, Сокаля, Белза. Continue reading “Замок Потоцьких у Тартакові. Яким він був?”
Переглядаючи старі фотографії, помічаєш деталі, що занурюють тебе у інший світ. Так відбулось і з палацом Лянцкоронських у Тартакові. Відшукуючи нові деталі палацу, помітила, що на пізніших фотографіях відсутні дві важливі деталі: немає двох «атлантів» (теламонів) та відсутній годинник на вежі. На сьогодні відомості про перебудови і ремонти палацу дуже скупі і з них важко судити про ті зміни, яких зазнала споруда за довгу історію свого існування протягом ХХ ст. і до пожежі 1996 року. Continue reading “Тартаківські атланти”
У 1949 році Союзкінопроект оголосив конкурс на створення проекту типового кінотеатру з залом на 330 місць. Розробкою займалися архітектори Бюро інженерного проектування Державних архітектурних майстерень Комітету у справах архітектури при Раді Міністрів СРСР. Першу премію отримав проект архітектора Зої Йосипівни Брод. На той час вона була визнаним фахівцем з проектування кіноконцертних будівель. Continue reading “Кінотеатр “40-річчя жовтня””
4 листопада 1955 року у Радянському Союзі була опублікована постанова “Про усунення надмірностей в архітектурі та будівництві” і саме цю дату можна вважати датою зародження радянського модернізму. Архітектурі потрібно було вирішити соціальні проблеми, що накопилися у суспільстві після 2-ї Світової війни. “Радмод” і був покликаний виконати це завдання. Continue reading “Кінотеатр “Перемога””
Червоноград, або Кристинопіль, як колись називалося це дивне місто, на перший погляд здається таким собі шматочком Сходу на Заході, колонією Радянського Союзу серед напів-європейських містечок Галичини. Принаймні, саме таке враження спіткає подорожуючого коли після вишуканої Жовкви, облуплених але гонорових Великих Мостів, таємничого Белзу він опиняється серед червоноградських шахт і баракоподібних хрущовок. Проте це – лише перше враження, котре в даному випадку аж ніяк не вірне. Continue reading “Два храми Кристинополя”
“В жодному краю не бачив я такої кількості кам’яних придорожніх фігур як на Сокальській землі.” – так писав Броніслав Сокальський у своїй монументальній праці “Повіт Сокальський”, Львів, 1899 р. Це великі вертикальні архітектурні об’єкти, переважно муровані з цегли, що не мають визначного культурно-мистецького значення, проте свідчать про події давнини.
Як побачимо далі простежити якусь певну однозначну причину зведення такого типу споруд неможливо. Усі вони будувались у різні часові періоди, приурочені до різних історичних подій. Continue reading “Придорожній хрест на межі міста”
Місто Кристинопіль постало на землях села Новий Двір. Згадка про цей хутір вперше з’являється у 1613 році в монастирських книгах католицького ордену братів-бернардинів з Сокаля, які на той час опікувались римсько-католицькою громадою у Новому Дворі. У 1692 році Фелікс Казимир Потоцький засновує Кристинопіль. А вже у 1695 році виділяє кошти і для нового міста будує дерев’яний костел Зіслання Святого Духа. Цей храм передає отцям чину Бернардинів і заповідає їм опікуватися католиками, що проживають у містечку. Continue reading “Основні дати з історіі монастиря отців Бернардинів”
Близько середини XVIII століття у фільварку Переспа (прим. «фільварок» – панський сільськогосподарський хутір), що в той час належав до кристинопольського двору, воєводою Францішеком Салезієм Потоцьким був побудований невеликий палац в стилі «maison de plaisance» (прим. фр. «затишний будинок»), що призначався для короткотривалого проживання.
На підставі проекту, що зберігся до сьогодні, хоча й не затвердженного, авторство споруди приписується французькому архітекторові П’єру Ріко де Тірргею, який також був автором проекту палацу у сусідньому Кристинополі. Continue reading “Літня резиденція Потоцьких у Переспі”
Початки Кристинопільського монастиря сягають 1762 року. До того часу для вірних Унійної Церкви служив о. Ілля Білянський, однак місцева громада була ним незадоволена через зловживання у фінансових справах. Тоді Франциск Салезій Потоцький, урядник Речі Посполитої, вирішує заснувати монастир для оо. Василіян, які переживали свою Золоту добу та славилися, зокрема, через ревну місіонерську працю. Граф звертається до Холмського єпископа Максиміляна Рила з пропозицією віддати парафію ченцям, і 6 вересня 1763 року Потоцький укладає грамоту, котрою фундував монастир для Василіянського чину. Вже в грудні наступного року до Кристинополя приїжджають перші п’ять ченців василіян із сусіднього Волсвинського монастиря. Обитель постала на місці, де українська громада мала колись дерев’яну церкву, яку спіткала пожежа. Коли закладали наріжний камінь під монастир, то він мав у собі заглиблення для пляшки із запискою. За тодішнім звичаєм до пляшки поклали свідчення про початок будівництва та по одній із тогочасних монет (дукат, таляр битий, рубль, двозолотівку, злотий, гріш тощо). Continue reading “Кристинопільський монастир оо. Василіян – від минулого до сучасності”
Понад Бугом серед рівнинної монотонної місцевості лежить містечко Кристинопіль, засноване в 1692 році Щенсним Казимиром Потоцьким, воєводою краківським і гетьманом польним коронним, воэначальником під командуванням Чарнецького та учасником всіх воєнних кампаній Яна III. Помер 15 травня 1702 і був похований в костелі оо. Бернардинів, будівництво якого сам і профінансував. За кілька днів до смерті Потоцький отримав тутил каштеляна краківського і велику коронну булаву. Саме місто отримало назву від імені його дружини Христини з роду Любомирських. Continue reading “З історії Кристинопільського палацу”
Із задоволенням кожного разу читаю публікації в яких небайдужі люди пишуть про наше місто: одні згадують минулі часи, інші переймаються сьогоденням. Час минас надзвичайно швидко, місто змінюється. Люди, котрі приїхали у Червоноград у 50- 60-х роках, щепамятають кристинопільські будиночки, вулиці, дороги, із захопленням розповідають про вишуканість палацу Потоцьких та прекрасний парк біля нього. Вони, молоді, ходили у цей парк на танці. Тепер там мототрек. Моє дитинство також пройшло у старому місті, яке уже втретє оновлюється: забудова Кристинополя, будівлі 50-60-хроків, сучасні котеджі – наче символи різних поколінь. Continue reading “Підземелля палацу Потоцьких”
Я і моя родина мешкали в Доброчині, поряд з Кристинополем. Мій дід Павло записував події, які відбувалися в тутешніх населених пунктах. Він також мав книжку про Кристинопіль, видану польською мовою, де були подані історичні розвідки про це місто і надруковані плани підземних ходів. На жаль, цього видання уже не маю. У 60-ті роки минулого століття один з львівських журналістів позичив цінну річ і “забув” віддати. Але розповім, про що я у дитинстві вичитав з книжки і згодом, у підлітковому віці, бачив на власні очі. Continue reading “Таємниці підземного Кристинополя”
