Добрячин – село під Сокалем

У листопаді 1936-го року Т. S. L. у Львові (Товариство народної школи) організувало конкурс опису рідного села. У конкурсі взяли участь 19 сільських гуртків, які надіслали детальні описи своїх сіл і хуторів. Описи містять дуже цікаві відомості з історії села, сільської архітектури, національних відносин, культурно-освітньої роботи та господарської діяльності, а також містять інформацію про місцеве життя, звичаї, традиції, колоритні забобони, що збереглися в цих місцевостях. Ці унікальні сільські монографії становлять цінний матеріал для пізнання життя села, тому Т. S. L. невдовзі видасть їх друком, щоб познайомити читачів видання «Nasza Praca» принаймні з деякими з цих цікавих колективних творів. Починаємо друкувати уривки з опису села Добрячин (Dobraczyn), відзначеного на конкурсі першою премією. Це твір порівняно значного розміру, підготовлений сімома членами читальні T. S. L. в Добрячині. Його автори – хлібороби, сільські умільці та місцеві вчителі. Учитель Євген Білявський (Eugeniusz  Bielawski), який керував цією колективною працею, пише у передмові, що її співавтори почали збирати дані про свою місцевість, керуючись, з одного боку, бажанням сприяти детальному пізнанню польських земель, а з іншого – бажаючи довести життєздатність свого середовища. Фрагменти цього твору читачі знайдуть на стр. 3 поточного номера.” – видання “Nasza praca”, №51 від 19 грудня 1937 року, Львів.

Continue reading “Добрячин – село під Сокалем”
Добрячин – село під Сокалем

Записки про гайдамаччину та події в Умані 1768 року

“Моє перо тремтить і випадає з рук на саму лише думку про нечувану жорстокість та море людської крові, пролите в Умані 1768 року. І лише обов’язок перед нащадками та прагнення правди спонукають мене до опису братовбивчої бійні, в якій загинуло кілька тисяч невинних душ” – так починає свою оповідь отець Корнило Срочинський, згадуючи події, які пізніше будуть відомі загалу, як “Коліївщина“.

Continue reading “Записки про гайдамаччину та події в Умані 1768 року”
Записки про гайдамаччину та події в Умані 1768 року

І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина VI, заключна

Судовий процес щодо вбивства Христини Коморовської проходив в’яло і довго, а у цей час відбулося неочікуване – у 1772 році Польща зазнала свого «першого поділу».

Continue reading “І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина VI, заключна”
І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина VI, заключна

Давні фото мешканців Сокальщини

Час від часу в мережі Інтернет та різних ресурсах трапляються фотографії давніх мешканців різних регіонів України в національних вбраннях. Часто такі фотографії були зроблені знаними фотографами та мали певний постановочний характер. Наприклад, робились в одній місцевості, яка найбільше підходила під певний регіон, але вбрання осіб на фото різнились залежно від вибраної для опису місцевості.

Continue reading “Давні фото мешканців Сокальщини”
Давні фото мешканців Сокальщини

І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина V

Поміж тим сім’я Коморовських довго не знала і не здогадувалась про жахливу долю їх дорогої Христини. Вони думали, що їх дочка проживає десь в околицях під охороною свого чоловіка і чекаючи на момент, коли старий воєвода змінить гнів на милість і не побажає, нарешті, побачити свою невістку.

Continue reading “І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина V”
І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина V

Любов і зрада у Павлові

Відквітнув карантинний квітень, травень забуяв пахучими травами, а редакції Krystynopol.info забаглося посолодити собі душу недалекими мандрами. І сталося так, що найсолодшим місцем на Львівщині є село Павлів Радехівського району: саме тут розташована штаб-квартира Радехівського цукрового заводу – найбільшого виробника цукру в Західній Україні. Утім, не цукром єдиним вабить Павлів…

Continue reading “Любов і зрада у Павлові”
Любов і зрада у Павлові

Лопатин: історія в архітектурі

Маленьке селище Лопатин у Радехівському районі має потужний туристичний потенціал завдяки цілком пристойному автошляху Т-1410 і вкрай удалому розташуванню: відстань зі Львова до  Лопатина – 89 км, від Червонограда – 55 км, до славного Берестечка – менше 30 км, до Бродів – 30 км, до Підкаменя – трохи більше 50 км.

Continue reading “Лопатин: історія в архітектурі”
Лопатин: історія в архітектурі

Фундація Потоцькими костелу у Могилеві-Подільському

Відомо, що представники родини Потоцьких були фундаторами численних костелів та церков на землях, якими вони володіли. Розповімо про історію костелу у Могилеві-Подільському, фундаторами якого стали Францішек-Салезій та Станіслав-Щенсний Потоцькі.

Continue reading “Фундація Потоцькими костелу у Могилеві-Подільському”
Фундація Потоцькими костелу у Могилеві-Подільському

На вулиці Шевській шевці тепер не живуть

Стара частина міста Червоноград, територія, власне, міста Кристинопіль, змінюється на очах. На місці старих будинків виростають нові: надзвичайно вишукані з оригінальною і особливо-особистою забудовою. По одній із них – вулиці Шевській – через поєднання стилів забудови можна прослідкувати історію життя міста.

Continue reading “На вулиці Шевській шевці тепер не живуть”
На вулиці Шевській шевці тепер не живуть

Кристинопільські королі

У наші дні міста Кристинопіль на мапі України не існує – на його місці за радянських часів постав Червоноград. Від старого Кристинополя, названого так на честь Христини, дружини засновника міста Фелікса Потоцького, лишився один єврейський будинок, бернардинський костел (у якому зараз православна церква) і василіанський монастир. А ще відносно непогано збережений палац Потоцьких, власників міста.

Continue reading “Кристинопільські королі”
Кристинопільські королі

Побут міжвоєнного Добрячина

Основним заняттям жителів Добрачина 1930-х років є сільське господарство. Поміж тим, малозаможнім та збіднілим людям не завжди вистачає з цього доходів і вони мусять шукати інших додаткових джерел для існування.

Continue reading “Побут міжвоєнного Добрячина”
Побут міжвоєнного Добрячина

І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина ІV

Будинок, в якому зупинилась сім’я Коморовських, був хороший, просторий, господарський дім, “панський двір”. Він одиноко та гордо височів на невеликому пагорбі, домінуючи над усім містечком, возвеличуючись і якби красуючись своєю миловидною зовнішністю.

Continue reading “І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина ІV”
І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина ІV

Епідемія морової зарази поблизу Кристинополя у 1770-1771 роках

В середині липня 1770 року в Жовкві з’явилася морова хвороба, занесена туди, очевидно, з Правобережної України з торгівлею шкірою. Багато повмирало в той час від пануючої зарази і люди почали панічно тікати з міста; укривалися біля ставу під Туринкою, де, викопавши собі глубокі рови, перебували і варили собі їжу.

Continue reading “Епідемія морової зарази поблизу Кристинополя у 1770-1771 роках”
Епідемія морової зарази поблизу Кристинополя у 1770-1771 роках

Пам’яті жертв Голокосту. Ніколи більше…

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначається щорічно — 27 січня. Саме цього дня 1945 року солдати 1-го Українського фронту з лав Радянської Армії визволили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау, в якому в часи Другої світової було вбито кілька мільйонів осіб.

Continue reading “Пам’яті жертв Голокосту. Ніколи більше…”
Пам’яті жертв Голокосту. Ніколи більше…

Євреї у Кристинополі

Історія кристинопільських євреїв є унікальною. Життя цього народу у місті повторило історію міста Кристинополя в цілому. Історія міста припинилася у 1951 році, коли частина території Польщі, де воно знаходилось, відійшла до СРСР і стала частиною радянської  України, а місто перейменували у Червоноград. Єврейське населення залишило цю територію ще десяток років до того – на початку Другої Світової війни.

Continue reading “Євреї у Кристинополі”
Євреї у Кристинополі

І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина ІII

Тепер на черзі стояв арешт Христини. Зробити це було набагато складніше ніж покарати підступного Сєраковского. Потрібно було якимось чином виманити Христину з Сушно і привезти її в Кристинопіль, а звідти до Львова, де заточити в монастирі на весь час процесу про розлучення, який, безумовно, мав би вирішитися на користь Потоцьких.

Continue reading “І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина ІII”
І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина ІII

І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина ІI

У Салезія і Анни Потоцьких було декілька дітей, але більшість з них померло ще задовго до подій, про які мова піде далі. А в ці часи жила тільки дочка Марія та молодший син, хороший хлопчик, на ім’я Щесний. Continue reading “І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина ІI”

І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина ІI

І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина І

Дана публікація це стаття про Кристинопіль, що була надрукована щотижневим російськомовним ілюстрованим журналом Російської імперії “Живописное обозрение”, м. Санкт-Петербург, у №41-42 за 1896 рік. Continue reading “І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина І”

І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина І

Так повставало наше місто

Береги тихоплинного Західного Бугу здавна були заселені, про що свідчать знахідки археологів: посуд, що його відносять до кінця кам’яної ери (III тис. до н.е.), поховання (1200-800 рр. до н.е. та перших віків нової ери). А грецькі і римські срібні, подекуди і золоті монети свідчать про те, що вже в перші століття християнства між нашим краєм і Римською імперією були налагоджені торгівельні зв’язки. Continue reading “Так повставало наше місто”

Так повставало наше місто

Тартаків під польською короною

Костел, ратуша та замок на панорамі Тартакова. М. Стенчинський. 1847 р.

“На великому родючому плато, що протяглось приблизно в милі від Сокаля, розкинулось місто Тартаків раніше Бельзького воєводства, а тепер в округу Жовківськім (obwód Żółkiewski). Околиця сама по собі не є дуже мальовнича, цілком звичайна, але це ще більш підкреслює красу цього, прикрашеного зеленими садами містечка, що розкинулось над великим ставом, який заріс очеретом. Таким постає перед нами Тартаків зі сходу. З цієї сторони відкривається найкращий вид на чудово збережений замок, що височіє над ставом; ратушу, зі стрункої вежі якої голосний годинник видзвонює години і чути його далеко по всій околиці; прекрасний костел у якому знаходяться витвори італійського пензля. У минулому замок мав би бути дуже великим і укріпленим. Про це свідчать залишки давніх мурів та глибоких ровів. Замкові покої гарно збереглися, досі в житловому стані і оздобленні гарними рисунками альфреско. Є в ньому і справжні шедеври живопису, а саме картини Лампі та Баччареллі – придворних художників короля Станіслава Августа.” – так писав Мацей Стенчинський у своїй праці “Околиці Галичини” у 1847 році про Тартаків. Continue reading “Тартаків під польською короною”

Тартаків під польською короною

Історія міста Соснівка та околиць. Частина 2

У 1939 році територія нашого краю входить до складу УРСР. А з 1941 по жовтень 1944 року – до Краківського генерал-губернаторства ІІІ Рейху. Нацисти збудували на станції Сілець-Завоне концтабір у якому перебували в основному місцеві євреї. Їх було згодом знищено неподалік від станції. Сьогодні тут встановлено монумент. У 1944 році нацисти знищили село Завоне. Continue reading “Історія міста Соснівка та околиць. Частина 2”

Історія міста Соснівка та околиць. Частина 2

Історія міста Соснівка та околиць. Частина 1

Територія нашого краю приваблювала своїми природними умовами людей з давніх часів . Найбільш ранні сліди перебування людини на території нашого краю відносяться до епохи мезоліту та пізнього палеоліту , цим часом датуються крем’яні знаряддя праці , знайдені в басейні Зах. Бугу (поблизу с. Баяничі (Опільське) стоянка – 20 000 р. тому назад , на краю села Ільковичі та Суховоля – залишки двох стоянок – приблизно 20 000 р. тому назад). Continue reading “Історія міста Соснівка та околиць. Частина 1”

Історія міста Соснівка та околиць. Частина 1

Культурно-освітнє і господарське життя після Першої світової війни

На початку XX ст. Кристинопіль знову опинився під владою Польщі, яка почала придушувати українське національно-культурне життя, закривати відділи товариства “Рідна Хата” і українські школи. Та українське життя все ж не завмирало. Свідома молодь горнулася до “Просвіти”, яка впевнено входила в кожну місцевість, село, хату. В читальнях ставили п’єси Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. Всупереч заборонам влади відзначали національні свята, фестини, проходили так звані рейди “Культ стрілецьких могил”. Continue reading “Культурно-освітнє і господарське життя після Першої світової війни”

Культурно-освітнє і господарське життя після Першої світової війни

Клюсів – село, втоплене у місті

Село Клюсів на мапі Фрідріха фон Міга 1779-1783 рр.

Села в Україні будували в місцях, з яких далеко проглядалися долини річок з луками, ліси, ближчі села. Такий зоровий зв’язок поселень з оточенням віддавна позбавляв людину самотності, допомагав відчувати близькість сусідів. Мабуть, цим принципом керувалися і перші поселенці місцевості Кобузів (Kobuzów) над Бугом, яка вже згодом отримало свою більш відому назву Клюсів.

Continue reading “Клюсів – село, втоплене у місті”

Клюсів – село, втоплене у місті