У лавах Австрійської армії в роки Першої світової війни серед сотень тисяч військових втрат значилися й воїни з Реклинця та Стременя. Частина із них загинула, була поранена, або попала у полон. На відміну від російської армії, яка не дуже цікавилася життям солдата і його долею, австрійський уряд вчинив зовсім по-іншому.
Continue reading “Втрати серед реклинецьких солдатів у Першій світовій війні”
Одним із тих поляків, хто в силу різних обставин не повернувся назад на свою малу батьківщину був Адам Студзінський, який народився у сусідньому із Реклинцем селі Стремінь. Цікаво, що при народженні, а сталася ця подія 2 червня 1911 р., і хрещенні батьки дали хлопчику ім’я Францішек. Сім’я у якій виховувався майбутній відомий капелан була небагатою, жила із того, що давала земля. Батька звали Адам, матір – Юзефа з роду Сицінських.
Continue reading “Дитячі роки героя битви біля Монте-Кассіно отця Адама Студзінського зі Стременя”
Генеральний план міста 1959 року передбачав 90 тисяч жителів та будівництво у два етапи. У перший період – до 1965 року – передбачалося спорудити житло для 62 тисяч чоловік, виходячи з розрахунку 9 м кв. на одну людину. Всього на будівництво міста виділялось 700 млн. карбованців.
Continue reading “Генеральний план Червонограда 1959 року”
Танкера типу “Казбек” (проект 563) – одна з найбільших серій суднобудування Радянського Союзу. Танкери цієї серії будували у 1950-х роках три суднобудівні заводи: у Ленінграді, Херсоні та Миколаєві.
Continue reading “Танкер “Рава Руська””
У 1878 році на фільварку села Реклинець змінився власник. Ним став середнього віку рантьє Володимир Горецький. На час купівлі села у його власність перейшли значні земельні угіддя – 435 моргів реклинецької орної землі, 188 моргів сіножатей, 68 моргів пасовищ, 2603 морги лісів.[1]
Continue reading “Реклинецький фільварок у володінні пана Володимира Горецького”
Коли йдеться про архітектурну спадщину минулих століть в Україні, перше, що спадає на гадку – мальовничі (і не дуже) руїни поза межами великих, розпещених увагою туристів міст. І на цьому скорботному тлі кожна повернута до життя споруда, кожен врятований клаптик стінопису, що дихає давниною, здаються дивом. Лопатинський костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії, про який ми вже згадували побіжно тут, є одним із таких дивовижних прикладів того, як любов та повага до спадщини рятують, здавалося б, безнадійні споруди. Проте почнемо із самого початку.
Continue reading “Марійний культ і барокова розкіш костелу в Лопатині”
Оспівуючи Ґертруду Коморовську та її трагічну долю, дослідники та письменники вкрай рідко згадують родину Коморовських, і майже не пишуть ані про те, що сталося з її батьками й сімома братами та сестрами, ані про те, як відбилася на них загибель сестри.
Continue reading “Фатальні сестри Коморовські”
Сьогодні хотіли, щоб усі згадали та помолились за Марію-Ружу-Флорентину Урбанську з Тартакова. Людину із надзвичайно цікавим та трагічним життям. Сьогодні виповнилось 144 роки від дня її народження та 78 від дня смерті, які припадають на 2 вересня.
Continue reading “Пам’яті Марії Урбанської з Тартакова”
Для історика, певно найважчим є знаходження помилок попередників та вичленення їх із численних публікацій. В моєму випадку зацікавлення та давнього вивчення іконографії Потоцьких гербу Пилява – це надзвичайно актуально.
Continue reading “Александер Потоцький – останній власник Умані з Потоцьких”
Донедавна мало хто, окрім прискіпливих дослідників історії, чув щось про Тартаків. Але торік, завдяки проєкту УКФ, реалізованого благодійними фондами «Софос» і «Спадщина.ua», до села приїхали кілька десятків волонтерів з різних куточків України, кілька днів помахали мотиками, попиляли бензопилами, і королевич, себто палац Лянцкоронських-Урбанських, вийшов із коми.
Continue reading “Тартаківський костел св. Архангела Михаїла: знищити не можна врятувати”
Коли згадуєш куточок, де народився, то тебе обіймає тепло і мимоволі з’являється усмішка. Таким “острівцем радості” для мене є вулиця Січових Стрільців в Угнові, перейменована декілька разів.
Continue reading “Вулиця Січових Стрільців в Угнові”
Час від часу в мережі Інтернет та різних ресурсах трапляються фотографії давніх мешканців різних регіонів України в національних вбраннях. Часто такі фотографії були зроблені знаними фотографами та мали певний постановочний характер. Наприклад, робились в одній місцевості, яка найбільше підходила під певний регіон, але вбрання осіб на фото різнились залежно від вибраної для опису місцевості.
Continue reading “Давні фото мешканців Сокальщини”
Дорога, яка з’єднала минуле і сучасне, яка об’єднала Кристинопіль і Червоноград – це дорога, яку ми знаємо як «дамбу», що веде із Старого міста у Нове.
Continue reading “Дамба, що об’єднала Кристинопіль і Червоноград”
Стадіон «Шахтар» у Червонограді ототожнюється зі словом спорт. Він став літописцем спортивного життя міста та його активного відпочинку.
Continue reading “Стадіон “Шахтар””
Поміж тим сім’я Коморовських довго не знала і не здогадувалась про жахливу долю їх дорогої Христини. Вони думали, що їх дочка проживає десь в околицях під охороною свого чоловіка і чекаючи на момент, коли старий воєвода змінить гнів на милість і не побажає, нарешті, побачити свою невістку.
Continue reading “І в Петербурзі писали про Кристинопіль. Частина V”
Навряд знайдеться бодай одна людина, яка б ніколи не чула про Казанову. Його ім’я насамперед асоціюють з любовними, рідше – з авантюрними пригодами, але аж ніяк не з науками чи політикою (на яких він знався цілком незле), не з письменництвом (бо майже ніхто із сучасників не читав його твори, хіба що гортав скандальні мемуари), не з історичними студіями (а був він автором тритомної «Історії смути в Польщі), і навіть не з перекладами (хоча, серед іншого, Казанова переклав «Іліаду» Гомера).
Continue reading “Кристинопільський вояж Джакомо Казанови: влада, гроші і … потворні жінки”
Теперішня вулиця В’ячеслава Чорновола є однією з найстаріших частин Червонограда у новій частині міста. Але раніше вулиця мала іншу назву, весняну – 8 Березня.
Continue reading “8 березня – колись найбільш престижна вулиця Червонограда”
Часто, ідучи вулицями рідного міста чи села, проходячи повз будинки, не задумуєшься, що у кожного з них, як і в людини, своя історія. Цікавою є розповідь заснування Народного дому в Угнові. Кожен угнівчанин був там не раз, але, напевно, мало хто знає, як з’явилась ця споруда.
Continue reading “Народний дім в Угнові”
Недалеко від найменшого українського міста Угнова розташоване село Піддубне (укр. Піддубне чи Піддубці, польською Poddębce (Poddebce, Poddubce). Дослідникам історії Сокальщини та Тартакова воно цікаве як родинне «гніздо» Росновських та Лянцкоронських. Тут народились двоє власників Тартаківського палацу – ініціатор його побудови Збіґнєв Лянцкоронський (1850, Піддубне – 1929, Краків) та його племінниця Марія Урбанська (1876, Піддубне – 1942, Йошкар-Ола), яка була останнью його власницею.
Continue reading “Історія маєтку Росновських-Едерів”
У Червонограді є вулиця, яку міські жителі облюбували, як місце відпочинку. Сьогодні вона має назву Михайла Грушевського, колишня – Возз’єднання, а на місцевому молодіжному сленгу відома як «брод», «бродвей» та «стометрівка».
Continue reading “Півстоліття червоноградському “бродвею””
Черговий розділ в історії римо-католицької парафії Кристинополя-Червонограда розпочався по завершенню Другої світової війни з депортацією населення міста та обміном територіями між Радянським Союзом та Польщею.
Continue reading “Костел Зіслання Святого Духа”
Здавалося б, життя Станіслава Щесного Потоцького, особисте і суспільне, – розжоване, обсмоктане, розглянуте зусібіч під збільшуваним склом і розкладене по шухлядках: безталанний герой-коханець, не найспритніший політик, а зрештою і державний зрадник, багатій, покровитель мистецтв і «добрий пан»-благодійник для селян. Усе це справді так, але нині ми зупинимося на двох іпостасях Станіслава Щенсного Потоцького, що їм зазвичай не приділяють достатньої уваги. Хоча, можливо, саме вони зробили його саме тим, ким він був – людиною, яка насамперед прислухається до свого серця, навіть якщо те інколи спонукає до неправильного життєвого вибору.
Continue reading “Станіслав Щенсний Потоцький – поет і масон”
Ще декілька років назад червоноградці відзначали День свого міста у першу неділю жовтня. Проте, віднедавна ми святкуємо це свято в останню неділю червня. З чим же ж це пов’язано?
Continue reading “День міста Червонограда і Святий Онуфрій”
Поряд з лікарняним містечком і неподалік пам’ятника Невідомому солдату у Червонограді стоїть водонапірна вежа. Вона привертає увагу червоноградців, які відпочивають на берегах річки Західний Буг чи дивляться з вікон лікарні.
Continue reading “Водонапірна вежа”